Як вже зазначено вище, основою життя людського суспільства є матеріальне виробництво, оскільки в ньому створюються необхідні засоби існування людини. Проте, одним актом виробництво не закінчується. Так само, як людство не може перестати споживати, воно не може перестати виробляти. Тому виробництво повинно безперервно повторюватись. Отже, безперервне повторювання виробництва отримало назву відтворення.
Відтворення можна розглядати на рівні мікроекономіки, коли безперервність, повторюваність виробництва відбувається в межах окремого підприємства, домогосподарства. Відтворення здійснюється і на рівні національної економіки, тобто на макрорівні. Макроекономіка об’єктом вивчення має суспільне (національне) виробництво в цілому. Національне виробництво являє собою безперервний рух індивідуальних капіталів, кругообіги яких взаємно переплітаються, утворюючи єдиний ланцюг економічних відносин, що проявляються через ринок, купівлю-продаж товарів. У цю мережу взаємодії включаються рух як промислового, так і торгового, банківського, фінансового капіталів. Безперервний процес виробництва, що відбувається тут, відображає взаємозв’язки між важливими структурними пропорціями, між узагальнюючими показниками народного господарства, між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, які охоплюють всі галузі національної економічної системи суспільства.
Суспільне виробництво за своєю структурою складається з таких стадій або фаз: власне виробництво, розподіл, обмін, споживання. Стадії (фази) виробництва тісно взаємопов’язані, хоча кожна з них відносно відособлена та має свої характерні особливості.
Насамперед, тісний зв’язок існує між власне виробництвом і споживанням. Споживання являє собою використання створених матеріальних і нематеріальних благ. Споживання визначає мету виробництва і його структуру. Виробництво створює предмет споживання, породжує нове споживання, визначає його спосіб. Таким чином, дещо відрізняючись за своїми функціями, власне виробництво й споживання взаємопов’язані і лише в своїй єдності можуть представляти процес (суспільного) виробництва. Перед тим як надійти до споживання, продукт передусім має бути розподіленим – пройти стадію розподілу, в процесі якого встановлюється частка кожного суб’єкту в одержання суспільного продукту. Але щоб отримати саме те, що необхідне для задоволення конкретних потреб суспільства, продукт має пройти стадію обміну.
Виробництво, розподіл, обмін і споживання завжди слід розглядати як органічне ціле, як єдиний безперервний відтворювальний процес.
Отже, суспільне відтворення – це процес суспільного виробництва в постійно повторюваному зв'язку і в безперервному поновленні.
Необхідною умовою суспільного відтворення є додержання певних народногосподарських пропорцій.
Основними положеннями теорії відтворення, створеної представниками класичної буржуазної політекономії та К. Марксом, є:
По-перше, виробництво матеріальних благ – це безперервно повторюваний процес.
По-друге, Результатом суспільного відтворення є створення суспільного продукту, що має двояку форму: натурально-речову і грошову.
По-третє, суспільне відтворення включає чотири фази суспільного виробництва: безпосередньо виробництво, розподіл, обмін, споживання.
По-четверте, суспільне відтворення передбачає певну пропорційність у розвитку галузей народного господарства.
По-п’яте, суспільне відтворення як і суспільне виробництво включає два підрозділи, а саме: виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання.
По-шосте, джерелом розширеного суспільного відтворення є додатковий продукт.
По-сьоме, у процесі суспільного відтворення створюються суспільні фонди: фонд відшкодування, фонд нагромадження, фонд споживання.
Розрізняють такі типи відтворення:
Розрізняють три типи суспільного відтворення: просте, розширене й звужене.
Просте суспільне відтворення означає, що суспільне виробництво з року в рік повторюється в незмінних масштабах. Це може відбуватися за умови, вся створена додаткова вартість буде використовуватися на задоволення особистих потреб товаровиробників. Тобто, просте суспільне відтворення – це повторення процесу суспільного виробництва в попередніх масштабах, коли весь отриманий доход йде на особисте споживання.
Розширене суспільне відтворення передбачає, що суспільне виробництво з року в рік повторюється у зростаючих масштабах. Це можливо лише за умови, коли частина додаткової вартості буде використовуватися для нагромадження. Отже, розширене відтворення передбачає розподіл додаткової вартості на дві частини: частина відходить в особисте споживання (фонд споживання), а частина йде на додаткове придбання засобів виробництва та робочої сили (фонд нагромадження). Тобто, розширене суспільне відтворення – це повторення процесу суспільного виробництва у збільшеному розмірі, при якому частина отриманого доходу йде на придбання додаткових ресурсів.
Нарешті, звужене суспільне відтворення – це повторення процесу суспільного виробництва у скороченому обсязі.
Тільки розширене суспільне відтворення забезпечує постійне збільшення обсягів суспільного виробництва, а цим самим більш повне задоволення зростаючих потреб суспільства. Тому просте відтворення не є характерним для людського суспільства. Воно, як і звужене відтворення, може бути як окремий епізод, а не як постійно діюча форма суспільного виробництва.
Також слід звернути увагу на той факт, що у відповідності з якісною характеристикою факторів виробництва, розрізняють екстенсивне, інтенсивне та змішане суспільне відтворення.
Екстенсивне суспільне відтворення – це збільшення масштабів виробництва за рахунок залучення додаткових матеріально-речових і трудових ресурсів на попередній технічні й основі і при тому же рівні кваліфікації працівників.
Інтенсивне суспільне відтворення – це збільшення масштабів виробництва за рахунок якісного вдосконалення факторів виробництва, зокрема переходу на нову технічну основу, застосування прогресивних технологій, підвищення кваліфікації працівників тощо.
Змішане суспільне відтворення – це збільшення масштабів виробництва за рахунок як збільшення кількості ресурсів, що залучаються у виробництво, так і якісного їх вдосконалення.
Щоб забезпечити інтенсивний шлях розвитку виробництва, необхідно:
1) оновлення техніки й модернізація виробництва;
2) краще використання всіх ресурсів;
3) прогресивні зрушення в галузевій структурі виробництва;
4) підвищення кваліфікації кадрів;
5) зміцнення трудової дисципліни, підсилення мотивації до праці;
6) природоохоронні заходи;
7) вдосконалення управління;
8) раціоналізація зовнішньоекономічних зв'язків.
Основою суспільного відтворення є суспільне виробництво, структуру якого можна представити у вигляді схеми:
Суспільне виробництво
Матеріальне виробництво
Нематеріальне виробництво
Виробництво матеріальних благ
Виробництво матеріальних послуг
Виробництво нематеріальних послуг
Виробництво нематеріальних благ
Сфера послуг
Рис.11.1. Структура суспільного виробництва.
В матеріальне виробництво входять галузі і підприємства, де виробляються матеріальні блага: промисловість, сільське господарство, будівництво, а також галузі, що роблять матеріальні послуги: транспорт, зв'язок, комунальне й особисте підсобне господарство, частково торгівля.
Від сфери матеріального виробництва слід відрізняти невиробничу сферу або сферу нематеріального виробництва. До неї належать охорона здоров'я, освіта, наука, культура, мистецтво, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, управління, пасажирський транспорт, зв'язок, частково торгівля.
Структура суспільного виробництва впливає на темпи і масштаби відтворення. Подолання кризового стану економіки України можливе через нормалізацію структури суспільного виробництва.