Суспільне виробництво та його фактори

Передумовою господарської діяльності людини служить наявність виробництва, тому що розподіляти, обмінювати і споживати можна лише, те, що попередньо створено.

Суспільне виробництво – це процес, у якому люди, впливаючи на речовину природи, роблять матеріальні і нематеріальні блага і послуги. Під благами прийнято розуміти те, що задовольняє потреби людей, відповідає їх цілям і устремлінням. Усе різноманіття благ підрозділяється на два типи: природні ресурси і вироблені на їхній основі споживчі блага (матеріальні і духовні). Перші – це природні блага, а другі мають назву – економічні.

Виробництво здійснюється завдяки взаємодії трьох елементів: праці, предметів праці і засобів праці. Їх називають простими моментами праці.

Праця – це доцільна діяльність людей по створенню матеріальних і духовних благ і послуг.

Предмет праці – це те, на що впливає людина своєю працею з метою створення готового продукту.

Засоби праці– це знаряддя, за допомогою яких людина впливає на предмет праці.

Комбінація зазначених факторів визначає, наскільки виробництво здатне задовольняти вже сформовані і перспективні потреби. Щоб усім факторам надати руху, потрібно знайти правильні кількісні співвідношення між речовинними елементами виробництва і чисельністю працівників.

За характером економічної діяльності людей у суспільному виробництві можна виділити три основні сфери, або блоки галузей: основне виробництво, виробнича інфраструктура, соціальна інфраструктура.

Основне виробництво – це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва. Воно єднає сировинний, паливно-енергетичний, промисловий, агропромисловий комплекси, капітальне будівництво тощо.

Виробнича інфраструктура являє собою комплекс галузей, які обслуговують основне виробництво засобами транспорту, комунікаційного зв'язку, інформацією, рекламою, послугами кредитно-фінансових установ, консультаційних, лізингових закладів.

Соціальна інфраструктура – це нематеріальне виробництво, де надаються послуги освіти, охорони здоров'я, культурного та спортивного призначення. Обсяг і якість соціальних послуг відображає рівень життя населення, є показником економічного прогресу суспільства.

Історія людства знає три технічні революції, кожна з який породила свої принципи технології виробництва і створила відповідну економічну систему відносин. Неолітична революція (10 тис. років тому) привела до виникнення доіндустріального виробництва (2/3 робітників працювало у сільському господарстві) і простого товарного господарства; промислова революція (XVIII-XIX ст.) забезпечила розвиток індустріального виробництва (2/3 працівників було зайнято в промисловості) і створила капіталістичне товарне господарство, науково-технічна революція (із середини ХХ в.) заклала основи постіндустріального виробництва (2/3 – у сфері послуг) і дозволила перейти до соціально орієнтованого ринкового господарства.