русс | укр

Языки программирования

ПаскальСиАссемблерJavaMatlabPhpHtmlJavaScriptCSSC#DelphiТурбо Пролог

Компьютерные сетиСистемное программное обеспечениеИнформационные технологииПрограммирование

Все о программировании


Linux Unix Алгоритмические языки Аналоговые и гибридные вычислительные устройства Архитектура микроконтроллеров Введение в разработку распределенных информационных систем Введение в численные методы Дискретная математика Информационное обслуживание пользователей Информация и моделирование в управлении производством Компьютерная графика Математическое и компьютерное моделирование Моделирование Нейрокомпьютеры Проектирование программ диагностики компьютерных систем и сетей Проектирование системных программ Системы счисления Теория статистики Теория оптимизации Уроки AutoCAD 3D Уроки базы данных Access Уроки Orcad Цифровые автоматы Шпаргалки по компьютеру Шпаргалки по программированию Экспертные системы Элементы теории информации

СУСПІЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО ЯК СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН.


Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 1076; Нарушение авторских прав


 

План лекції:

1. Виробництво та його роль у житті суспільства.

2. Основні фактори вирабництва: продуктивні сили та вирибничі відносини.

3. Суспільний продукт і його форми.

 

Для життя людей необхідно мати такі найважливіші блага, як їжу, одяг, житло, взуття. Все необхідне для їхнього виробництва вони беруть у природі. Щоб пристусувати багатства природи для задоволення своїх потреб, люди повинні працювати. Тому основою життя, розвитку людського суспільства є виробництво.

Процес пристусування багатств природи до потреб людей означає взаємодію людини з природою і навколишнім середовищем. Так, людина обробляє землю вирощує різноманітні сільськогосподарські культури, видобуває корисні копалини.

Природа –це активно діюча система, представлена силами природи

(енергія морів, річок, сонця, вітру тощо ). Цей аспект слід враховувати при визначенні сутності виробництва.

Виробництво – це процес дії людини на предмети (речовину) із використанням сил природи та пристосування їх для задаволення певних потреб. Здіснення постійного обміну речовин між людиною і природою К. Маркс називав законом. Що регулює суспільне виробництво.

Взаємодія людини з природою означає процес праці,що складається із трьох основних моментів: 1) праці людини; 2) предметів праці; 3) засобів праці.

 

Праця свідома, доцільна діяльність людей, у процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередковують, регулюють і контролюють обмін речовин і, водночас, змінюють власну природу.

При цьому людина досягає і своєї свідомої мети, що визначає спосіб і характер її дій і якій вона підкоряє свою волю. Цим праця людини відрізняється від інстинктивних дій і операцій тварин.

Предмети праці речовина природи, на яку людина діє у процесі праці, піддаючи її обробці.

Предмети праці бувають двох видів: 1) дані самою природою (наприклад, риба, яку ловлять; дерево, яке рубають); 2) ті, що підлягають попередній обробці (наприклад, видобута руда обробляється на металургійному заводі). Такий предмет праці називають сирим матеріалом, сировиною.



Засоби праці річ або комплекс речей, якими людина дієна предмети праці.

Вирішальна роль з-поміж них належить механічним засобам праці (машини, устаткування), що є кістковою та м'язовою системою виробництва. З моменту виготовлення засобів праці починається власне людська праця. До засобів праці також належать усі матеріальні умови процесу праці: робочі будівлі, канали, дороги тощо. Загальним засобом праці є земля. Крім м'язової системи виробництва, слід виділяти й судинну систему — труби, діжки, посудини тощо. Залежно від функцій, які виконуються у процесі праці, певна річ може бути і предметом, і засобом праці. Так, функціонуючий товарний верстат належить до засобів праці, а той, що перебуває в ремонті, — до предметів праці.

Засоби праці в єдності з предметами праці утворюютьзасоби виробництва.

Така характеристика випобництва та процесу праці дана лише з боку речового змісту, а, отже, без урахування суспільної форми, тобто відносин економічної власності.

Якщо врахувати таку форму за умов капіталізму, то процес праці стає процесом капіталістичного виробництва, засоби виробництва перетворюються на постійний капітал, засоби праці — на основний капітал, предмети праці — на оборотний капітал (одну зі складових). Працівник із урахуванням капіталістичної суспільної форми (тобто відносин капіталістичної власності) перетворюється на найманого працівника, або робочу силу, позбавлену засобів виробництва.

 

 

 


Рис. 2.1. Структура суспільного виробництва

 

В основі виробництва знаходяться компоненти (фактори): робоча сила, предмети праці і засоби праці.

Робоча сила це здатність людини до праці. Предмет праці – те, на що скерована діяльність людини, з чого вона виробляє необхідні матеріальні блага. Нарешті, засоби праці – це інструменти, знаряддя, з допомогою яких люди обробляють предмет праці (наприклад, сировину), виробляючи з нього необхідні засоби існування. Предмети праці в сукупнрсті з засобами праці складають засоби виробництва.

Робоча сила виступає в якості особистого фактора виробництва. Це головна творча продуктивна сила суспільства. Засоби виробництва складають речовий фактор виробництва. В результаті взаємодії факторів виробництва створюється продукт праці, призначений задовольняти ті чи інші потреби людей. Сама ж праця, в результаті створення корисних матеріальних благ (продукту, послуг і тю ін.), виступає як продуктивна сила.

Кількісне відношення обсягу (маси ) виробленого продукту ( послуг ) до затрат праці, затраченої на їх виготовлення, характерезує продуктивність праці.

Для того, щоб почався процес виробництва, засоби виробництва необхідно поєднати з робочою силою. Тобто, засоби виробництва повинні постійно взаємодіяти з робочою силою, в результаті якої виникає нова категорія – продуктивні сили.

Продуктивні сили суспільства – це сукупність особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії та взаємозв*яку.

Продуктивні сили – це одне з основних понять політичної економії. Історія розвиту людства являє собою процес зміни, розвиткуі вдосконалення засобів праці,людей, їх виробничого досвіду, навичок до праці, вміння користуватися знаряддями праці. Тому рівень розвитку продуктивних сил виступає як найважливіший критерій і найбільш змістовний показник суспільного прогресу.

 


Рис. 2.2. Структура продуктивних сил.

Продуктивні сили – це не просто сукупність людей, що володіють певним виробничім досвідом та засобами виробництва. Вони, в першу чершу, відображають відношення суспільства до природи. Людина – це біосоціальна істота. Тобто, з одного боку, вона є породженням природи й може існувати без пиродного середовища, яке є для неї джерелом матеріального існування. Ще А. Сміт говорив, що праця є батьком багатства,а земля ( природа ) його матір*ю. А з іншого боку, людина може жити, діяти й розвиватися лише будучи включеною в суспільний зв*язок з іншими людьми, тобто в певне соціальне середовище.

З іншого боку, люди ніколи не працюють відокремлено один від одного. Так чи інакше вони пов*язані в своїй виробничій діяльності. Як дотепно зазначив німецький письменник минулого століття Карл Берне, багато без чого людина може обійтися, але не без собі подібних. Тому створення матеріальних благ завжди є суспільним процесом. Отже, будь-якевиробництво має суспільний характер. А це означає, що в процесі виробництва люди вступають у відносини ре лише з природою, але й між собою. І ці відносини отримали назву виробничих або економічних вілносин.

Виробничі відносини не слід розуміти лише як відносини, що виникають між людьми безпосередньо в процесі виробництва матеріальних благ або послуг. Під виробництвом, а точніше “суспіьним виробництвом”, економісти розуміють весь процес відтворення, який включає в себе чотири ланки ( стадії ): безпосередньо виробництвояк процес створення матеріальних благ (послуг); розподіл, в результаті якого кожний учасник суспільного виробництва отримує свою частку у виробленому національному продукті (в натурі або в певній сумі грошей); обимін, в процесі якого отримана частка при розподілі (натуральна, грошова) обмінюється на необхідні конкретні засоби існування; споживання- тут вироблений продукт завершує свій рух, відбувається його кінцеве споживання, й тим самим дається поштовх до розпочинання нового виробничого циклу.

 

Виробництво
предметів споживання засобів виробництва

 

 

       
 
   
 

 

 


Обмін
діяльністю продуктами

 

 

Стадії суспільного виробництва

На всіх цих стадіях суспільного виробництва люди вступають між собою в певні відносини. Тому, коли ми говоримо про виробничі відносини, розуміємо під ними всю їх сукупність. А саме:відносини виробництва, розподілу, обміну й споживання.

Суть і основу названих відносин складають відносини власності на засоби виробництва. Тому що вони характеризують: по-перше, суспільний спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, по-друге, відносини між людьми з приводу привласнення засобів і результатів виробництва; по-третє, умови розпорядження і використання факторів і результатів виробництва, тобто ту суспільну форму, у якій відбувається виробництво. Отже, відносини власності визначають, у чиїх інтересах ведеться виробництво, тип суспільства, а також його класову і соціальну структуру. Ця група виробничих відносин отримала назву соціально-економічних відносин. Саме тому марксистська політекономія виділяє їх як свій специфічний предмет вивчення.

Проте виробничі відносини виникають не лише з приводу виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ або привласнення засобі? і результатів виробництва. Вони виникають також і в процесі організації виробництва та управління ним.

Ця група відносин називається організаційно-економічними відносинами. Специфіка організаційно-економічних відносин полягає в тому, що вони характеризують лише стан виробництва, відображають особливості розвитку факторів виробництва, їх суспільну комбінацію. При цьому не зачіпаються соціально-економічні форми виробництва (феодалізм, капіталізм, соціалізм тощо). Тому організаційно-економічні відносини можуть мати спільний зміст на різних історичних ступенях розвитку. Це, наприклад, поділ праці, спеціалізація та кооперація праці, комбінування виробництва тощо.

Отже, структура виробничих відносин суспільства неоднорідна. Вона включає в себе соціально-економічні та організаційно-економічні відносини. Основою ж усіх виробничих відносин виступають відносини власності. В сукупності всі ці відносини складають систему виробничих відносинсуспільства. Див. схему 2.1.



<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Тести до контролю знань, засвоїних студентом на даному семінарському занятті. | Схема 2.1


Карта сайта Карта сайта укр


Уроки php mysql Программирование

Онлайн система счисления Калькулятор онлайн обычный Инженерный калькулятор онлайн Замена русских букв на английские для вебмастеров Замена русских букв на английские

Аппаратное и программное обеспечение Графика и компьютерная сфера Интегрированная геоинформационная система Интернет Компьютер Комплектующие компьютера Лекции Методы и средства измерений неэлектрических величин Обслуживание компьютерных и периферийных устройств Операционные системы Параллельное программирование Проектирование электронных средств Периферийные устройства Полезные ресурсы для программистов Программы для программистов Статьи для программистов Cтруктура и организация данных


 


Не нашли то, что искали? Google вам в помощь!

 
 

© life-prog.ru При использовании материалов прямая ссылка на сайт обязательна.

Генерация страницы за: 3.031 сек.