Товар і його властивості. Альтернативні теорії вартості.

Товар – продукт праці, що здатний задовольняти певні потреби людини і призначений для обміну. Товар має дві властивості: споживну вартість(корисність) та вартість. Споживна вартість – це здатність товару задовольняти певні людські потреби (чи особисті – у їжі, одязі, побутовій техніці, чи виробничі – верстатах, обладнанні тощо). Кількісні пропорції, які утворюються в результаті обміну товарів, називають міновою вартістю, вона є формою, зовнішнім проявом другої властивості товару – вартості.

Трудова теорія вартості (XVIII та ХІХ ст.) (Класики) визначали вартість працею, яка витрачена на виробництво товару. К.Маркс – двоїсний характер праці. «З одного боку, це праця певного виду, вона характеризується використанням певних знарядь праці, певними професійними навичками робітника та конкретним результатом – певною споживною вартістю. Працю, яка створює певний продукт, К.Маркс назвав конкретною працею. З другого боку, праця – це витрата фізичних і духовних сил людини, робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми, частка суспільної праці. Цю сторону праці К.Маркс назвав абстрактною працею. Абстрактна праця створює вартість товару, оскільки є тим загальним у праці різних виробників, що дозволяє прирівнювати різні споживні вартості одна до одної. Вартість виражає відносини між товаровиробниками з приводу порівняння витрат їхньої праці на виробництво товару.» А.Сміт за міру вартості брав робочий час. Д.Рікардо – робочий час на виробництво товару за гірших умов виробництва. Теорія витрат виробництва (Дж.Мілль, Дж.Мак‑Куллох, Р.Торренс)зводили вартість до витрат виробництва (витрат на засоби виробництва та оплату праці), тобто вважали, що вартість створюється не лише живою (як це стверджував К.Маркс), а й минулою, уречевленою працею. Виходячи з цього, вони ціни на товари визначали цінами на елементи витрат.

Теорія трьох факторів виробництва (перша половина ХІХ ст. Ж.Б.Сей та Ф.Бастіа)вартість є результатом витрат трьох його основних факторів: праці, капіталу і землі. Кожний з факторів створює відповідну частину вартості: праця – заробітну плату, капітал – відсоток, а земля – ренту.

Теорія граничної корисності (У.Джевонс, К.Менгер, Ф.Візер, Е.Бем‑Баверк, Л.Вальтрас)визначають вартість (цінність), виходячи з суб’єктивних оцінок покупців, міри корисності результату. Суб’єктивна оцінка, як вони вважали, залежить від двох факторів: від запасу даного блага (рідкості) та від ступеню насиченості потреби у ньому. Наприклад, якщо людину мучить спрага, то найбільшу цінність буде являти собою перша склянка води. По мірі угамування спраги корисність кожної подальшої додаткової склянки буде для людини зменшуватися. Остання склянка з водою, яка споживається, буде мати найменшу корисність. Таким чином, вартість визначається мірою корисності результату.