Натуральне виробництво – тип господарства, в якому процес створення матеріальних благ спрямований безпосередньо на задоволення власних потреб виробника, для споживання всередині господарства. За цих умов рух виробленого продукту здійснювався за схемою: виробництво – розподіл –споживання. Характерними рисами, які в цілому свідчать про неефективність цієї економічної форми, є замкненість, консерватизм, слабо виражений поділ праці, результатом чого є крайнє низька продуктивність праці, її примітивність. Товарне виробництво – це такий тип господарювання, за умов якого продукти праці приймають товарну форму і спосіб їхнього руху ускладнюється, він відбувається за такою схемою: виробництво – розподіл – обмін – споживання. Тобто прямі замкнені економічні зв’язки в межах окремої господарської одиниці перетворюється у опосередковані обміном відносини, товарна форма є відкритою системою яка постійно розвивається, набуваючи на кожному з етапів свого розвитку певних ознак. Умовою, яка необхідна для виникнення товарного виробництва, є суспільний поділ праці, який досяг певного рівня свого розвитку і який проявляється у спеціалізації виробників на виготовленні конкретної продукції. На першому етапі скотарство відділилося від землеробства, що створило умови для регулярного обміну між племенами. На другому – виділилося ремісництво від землеробства, що, як вважають дослідники, означало зародження товарного виробництва. На третьому етапі відбулося відокремлення торгівлі від виробництва і виділення купецтва. Причиною виникнення товарного виробництва є економічна відокремленість виробників один від одного відносинами власності. Спеціалізація виробників на виробництві певної продукції та їхня економічна відокремленість приводять до того, що у виробників з’являється можливість та необхідність обмінюватися продуктами своєї праці.