Виникнення та історичний процес розвитку політекономії

Вперше застосував термін “політекономія” француз А.Монкретьєн в своїй праці “Трактат політичної економії” (1615 р.).меркантилізм (від італійського “мерканте” – купець, торговець). Меркантилісти – У.Стаффорд, Т.Мен, Г.Скаруффі, А.Монкретьєн, І.Посошков– предметом дослідження вважали сферу обігу, основною формою багатства гроші (золото та срібло) і стверджували, що воно нагромаджується за рахунок зовнішньої торгівлі.(XVII-XIX) на зміну меркантилізму приходить класична політекономія. Цей напрям науки був представлений теоретичними поглядами фізіократів у Франції і класичної школи в Англії. Фізіократи (Ф.Кене, Ж.Тюрго, В.Мірабо) джерело багатства вбачали не в торгівлі, а у виробництві. Фізіократи помилково стверджували, що тільки в сільському господарстві створюється додатковий продукт. в Англії була представлена У.Петті, А.Смітом, Д.Рікардо. Класики започаткували теорію трудової вартості, у відповідності до якої людська діяльність є єдиним джерелом вартості, здійснили аналіз капіталу, процесу відтворення, механізму функціонування вільного ринку тощо.пролетарської (яка пізніше стала називатися марксистською) та прагматичної політекономії.Ключові положення пролетарської політекономії було викладено в праці К.Маркса “Капітал”. Основна категорія, яку ретельно досліджує К.Маркс – додаткова вартість. ЇЇ створює найманий робітник , а привласнює – капіталіст, здійснюючи тим самим експлуатацію людини праці.неокласичного напряму (це перший напрям прагматичної економіки) англійського економіста А.Маршалла “Принципи економіки”.“мікроекономіка”. кейнсіанство, яке поставило в центр уваги проблеми макроекономіки. Праця англійського економіста Дж.Кейнса “Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей” (1936 Дж.Кейнс аргументовано показав, що сучасна ринкова система не може сама, без втручання держави, прийти в стан рівноваги, оскільки гроші мають властивість не тільки витрачатися, а й зберігатися. . В результаті, якщо держава не буде регулювати “ефективний попит, то економіка попаде в стан кризи надвиробництва. Монетаристи (цей напрям очолив американський вчений М.Фридмен), досліджуючи інфляційні процеси, які охопили економіки країн, прийшли до висновку про вирішальну роль грошей в русі національного господарства. Головною умовою стабільного економічного розвитку вони вважають контроль за грошовою масою, емісією грошей, а також обмеження усіх форм втручання держави в економіку, що може стати причиною кризових явищ Представники “економіки пропозиції” (серед них А.Лаффер) також зробили наголос на необхідність обмеження втручання держави в економічні процеси і стимулювання приватної ініціативи підприємства. Особлива увага при цьому відводилася державним фінансам: зменшенню податків, кількості грошей в обігу, скороченню державних витрат тощо.