Економічна система суспільства – це сукупність усіх виробничих відносин, яка включає такі елементи: виробництво, розподіл, обмін та споживання. Тому перехід до цієї нової стадії капіталізму був підготовлений глибокими змінами в продуктивних силах і змінами, які відбулися на цій основі у системі виробничих відносин.
В останній третині XIX – початку XX століття технічний і організаційний розвиток та вдосконалення виробництва в багатьох країнах йшли особливо інтенсивно. Відкриття бесемерівського (1856 р.) і мартенівського (1864 р.) способів виплавки сталі, більш економічного методу виробництва сірчаної кислоти (1891 р.), винахід динамо-машини (1867 р.), парової турбіни (1883-1885 рр.), двигуна внутрішнього згоряння (1885-1886 рр.), способу передачі електроенергії на відстань (1891 р.), двигуна Дизеля (1893 р.), створення автомобіля, авіації, кінематографа, радіо і багато інших відкриттів та винаходів привели до послідовного ланцюга технічних і економічних перетворень у промисловому виробництві. Парова енергія все більше поступається місцем електриці. Слід відзначити, що в науково-технічний прогрес видатний внесок внесли великі вчені і винахідники, що працювали в Росії й Україні: Д. І. Менделєєв, І. І. Мечніков, П. Н. Яблочков, А. С. Попов та ін.
На місці старих напівкустарних майстерень виникають могутні металургійні й машинобудівні заводи, росте видобуток руди, вугілля, прокат труб (світова виплавка сталі з 1870 по 1914 рік збільшилася більш ніж у п'ятдесят разів). Йде бурхливе залізничне будівництво, прориття Панамського і Суецького каналів, ростуть великі міста й індустріальні центри з мільйонним населенням.
Відбуваються глибокі зміни на географічній карті світу – молоді капіталістичні країни Німеччина, США набираючи прискорення, швидко вириваються вперед, економічно випереджають Англію і Францію. Розвиваються капіталістичні форми господарства в Росії, Італії, Японії.
Усе це знаменувало початок нової стадії в розвитку продуктивних сил капіталістичного способу виробництва. В утворенні монополій вирішальну роль зіграли різні форми концентрації і централізації капіталу. Спочатку переважала горизонтальна інтеграція – утворення монополістичних об'єднань у рамках однієї галузі. Цей напрямок був провідним приблизно в перші два десятиліття ХХ століття, коли виникли капіталістичні монополії (картелі, синдикати і трести). Сам термін «монополія» має двояке значення. Подібно тому, як при вивченні ринкової економіки на стадії домонополістичного капіталізму ми виходили з того, що товарна форма продукту праці виступає у формі економічної «клітинки» цього способу виробництва, для характеристики монополістичної стадії капіталізму ми виходимо з монополії, що відіграє роль своєрідної економічної «клітинки» монополістичного капіталізму, оскільки всі інші риси й ознаки мають своєю основою форму монополії. Це результат розвитку капіталізму вільної конкуренції, що характеризується високим рівнем концентрації і централізації виробництва, який веде до утворення союзів великих капіталістів у цілих галузях виробництва. Відмінність полягає в тому, що монополія, як економічна ознака нової стадії капіталізму характеризується тим, що це капіталістична монополія, тобто така, яка виросла на основі функціонування промислового капіталу в умовах вільної конкуренції. Отже, монополія, як визначальна ознака цієї нової стадії капіталізму є капіталістичною. Тому вона виникає на певній ступені концентрації капіталу і виробництва, і на цій основі реалізує свою владу. Таким чином, її панування виникає із монополії капіталу в системі економічних відносин. Причому, якщо на перших етапах розвитку капіталізму панування капіталу здійснюється в умовах вільної конкуренції, яка обмежує виключне право окремих підприємців диктувати свої умови всім іншим, то на вищій стадії розвитку цього способу виробництва монополія капіталу перетворюється в панування окремих монополістичних об'єднань унаслідок їх виняткової влади і могутності на основі високого ступеня концентрації і централізації виробництва. Інакше кажучи, монополія капіталу приймає форму панування у виробництві і на ринку найбільш великих монополістичних об'єднань.
При переході до монополістичної стадії розповсюдженою формою господарювання стають акціонерні товариства. Перші акціонерні товариства виникли ще в XVI столітті, у період так званого первісного нагромадження капіталу. Як одиничні явища вони існували в епоху домонополістичного капіталізму. Але їх поширення почалося в останню третину XIX століття, особливо в галузях, де були потрібні великі розміри авансованого капіталу, а обіг його був повільним (важка промисловість, залізничне будівництво тощо). Жоден капіталіст не міг навіть за допомогою позичкових коштів організувати в таких масштабах власне підприємство. Воно могло бути створене тільки на акціонерних засадах. Таким чином, акціонерні товариства стали найважливішою формою централізації капіталу. У XX столітті корпорації зайняли провідні позиції в країнах з розвинутою ринковою економікою.
З 40-х років XX століття в США, а потім і в інших капіталістичних країнах у процесах концентрації і централізації домінуючою стає вертикальна інтеграція або комбінування – об'єднання взаємозалежних виробництв ряду галузей (наприклад, видобуток руди, вугілля, виробництво сталі, прокату, машинобудування тощо) – від видобутку сировини до випуску готової продукції і післяпродажного обслуговування споживачів. Найбільш поширені такі монополії-комбінати у вуглевидобутку, металургії, машинобудуванні, хімічній, текстильній, харчовій та іншій галузях промисловості. Вертикальна інтеграція є складовою частиною більш загального процесу – диверсифікації капіталу.
У сучасних умовах економічна інтеграція здійснюється, як правило, у формі диверсифікації капіталу. Диверсифікація – це проникнення капіталу в галузі, що прямо не пов'язано з основною сферою її діяльності. Охоплюючи спочатку суміжні чи близькі за технологією галузі, вона потім поширюється далеко за їх межі. Диверсифікація може здійснюватися на основі концентрації і централізації капіталу. У першому випадку фірма засновує в іншій галузі нове виробництво за рахунок власних нагромаджень, у другому – підкоряє функціонуючі підприємства шляхом купівлі акцій.
На базі глибоких змін і подальшого розвитку продуктивних сил відбулися істотні зміни в системі виробничих відносин капіталістичного способу виробництва. Найбільш загальним виразом цих змін стали економічні ознаки нової стадії капіталізму. До них відносяться: по-перше, виникнення і панування монополій; по-друге, створення і панування фінансового капіталу і фінансової олігархії; по-третє, експорт капіталу; по-четверте, економічний поділ світу між союзами монополістів; по-п'яте, завершення територіального поділу світу і боротьба за його перерозподіл.
Можна виділити три етапи у розвитку монополій. Перший – відноситься до 60-70 років XIX століття, коли вільна конкуренція досягла вищого ступеня своєї зрілості, а монополії ще являли собою ледь помітне явище, перші паростки. Другий етап охоплює період після економічної кризи 1873 року і до кінця XIX століття, коли монополії хоча й поширились, але ще не зайняли командних висот в економіці. Третій – почався у період промислового підйому кінця XIX століття і продовжувався після кризи 1900-1903 років, коли концентрація виробництва настільки зросла, що монополії стали панувати в господарському житті.
