Розгляд обігу суспільного капіталу необхідно починати з аналізу простого відтворення, тому що воно є логічно вихідним пунктом по відношенню до розширеного відтворення.
Історично просте відтворення також передує розширеному. Розвинений капіталізм з типовим для нього розширеним відтворенням виростає на базі простих товарних відносин з властивою їм формою простого відтворення.
Просте відтворення в його капіталістичній формі лежить в основі капіталістичного відтворення взагалі. Так як ми розглядаємо відтворення капіталістичних виробничих відносин, то тим самим розглядаємо відтворення тільки за наявності двох класів – робітників і капіталістів; такий розгляд відповідає тому, що капіталістичний спосіб виробництва, ставши панівним і загальним, підпорядковує собі закономірності руху інших суспільних укладів. Так, наприклад, товар, навіть якщо він виготовлений не в капіталістичному підприємстві, потрапляючи в кругообіг товарного капіталу, робить рух як складова частина останнього.
Іншою передумовою розгляду простого відтворення є рівність вартості і ціни, тобто передбачається, що товари продаються за вартістю. Таке абстрагування відповідає, з одного боку, історичному розгляду процесу відтворення, так як в умовах простого товарного виробництва в дійсності має місце обмін товарів за їх вартістю, або за вартістю, близькою до неї. З іншого боку, відхилення ціни від вартості не порушує, а лише модифікує дію закону вартості.
І, нарешті, при розгляді відтворення необхідно відволіктися від зовнішніх ринків, які лише ускладнять аналіз відтворювального процесу, не змінюючи його суті.
Перейдемо тепер безпосередньо до розгляду відтворення суспільного капіталу. Як відомо, весь продукт, вироблений за рік, розпадається на дві частини: засоби виробництва і предмети споживання. Все виробництво суспільства розпадається на два великі підрозділи: галузі, що виробляють засоби виробництва і галузі, що виробляють предмети споживання.
Так, засоби виробництва представляють товари, що мають таку натуральну форму, в якій вони можуть увійти в процес виробництва. Предмети споживання представляють товари, що мають таку форму, в якій вони можуть задовольняти особисті потреби капіталістів і робітників. З іншого боку, капітал у кожному підрозділі розпадається на постійний капітал, який дорівнює вартості засобів виробництва, і змінний капітал, який дорівнює вартості спожитої робочої сили. Далі постійний капітал розпадається на основний капітал – машини, будівлі і т.д., і оборотний капітал – сировину, допоміжні матеріали. Вся вартість річного продукту, виробленого в кожному з цих підрозділів, дорівнює c (постійний капітал, спожитий у виробництві) і v+m (знову створену за рік вартість). Для простоти припустимо, що авансований постійний капітал, повністю споживається протягом року.
Звернемося до схеми відтворення, за допомогою якої ілюструються умови реалізації при капіталістичному простому відтворенні.
І підрозділ – виробництво засобів виробництва:
4000 c + 1000 v + 1000 m = 6000
II підрозділ – виробництво предметів споживання:
2000 c + 500 v + 500 m = 3 000
Передбачається, що в I підрозділі за рік витрачено постійного капіталу на суму 4000с, змінного капіталу на суму 1000v і при m/=100% створена додаткова вартість 1000m. Таким чином, вартість всієї річної продукції I підрозділу дорівнює 6000, за натуральною формою – це засоби виробництва.
В ІІ підрозділі витрачено постійного капіталу 2000с, змінного капіталу 500v і при m/=100% створена додаткова вартість 500m. Вся вартість річної продукції ІІ підрозділу становить 3000, за натуральною формою – це предмети споживання. Оскільки мова йде про просте відтворення, то вся вироблена за рік додаткова вартість повністю споживається капіталістами.
Розглянемо, як відбувається відтворення капіталу в I і II підрозділах.
В кінці року витрачений постійний і змінний капітал і вироблена додаткова вартість в обох підрозділах представляє форму товарного капіталу. Різниця між I і II підрозділом полягає в тому, що товарний продукт I підрозділу знаходиться в натуральній формі засобів виробництва, а товарний продукт ІІ підрозділу знаходиться в натуральній формі предметів споживання. У тій натуральній формі, в якій знаходяться капітали I і II підрозділів, початок нового річного виробництва неможливий. Так, наприклад, витрачений змінний капітал I підрозділу перетворився на засоби виробництва (будівлі, машини, сировина, вугілля і т.д.), а витрачений постійний капітал II підрозділу перетворився на предмети споживання (шовк, хліб, цукерки, чоботи і т.д.). Для того, щоб почати нове річне виробництво, капіталісти I і II підрозділів повинні відшкодувати витрачений у виробництві капітал.
Капітал I підрозділу, перебуваючи у товарній формі засобів виробництва, може відшкодувати витрачений у виробництві постійний капітал силами свого підрозділу, тобто засоби виробництва на суму 4000с реалізуються всередині самого I підрозділу. Вони йдуть на відшкодування витрачених засобів виробництва I підрозділу. За вирахуванням цих 4000с в I підрозділі залишаються нереалізованими засоби виробництва на суму 1000v+1000m, за вартістю, що представляють собою витрачений змінний капітал і додаткову вартість.
Але, очевидно, щоб почати нове річне виробництво, мало мати постійний капітал. Засоби виробництва самі, без з'єднання з робочою силою, не створюють товар, а, отже, процес праці, як процес збільшення вартості, без використання робочої сили неможливий. Тому, крім відшкодування постійного капіталу, капіталіст I підрозділу повинен відтворити робочу силу і самого себе. Але цього він не може зробити за допомогою товарного продукту свого підрозділу. Його змінний капітал і додаткова вартість знаходяться у формі засобів виробництва. Робітники ж для підтримки своєї робочої сили потребують предмети споживання. Очевидно, що і сам капіталіст не зможе відтворити себе як капіталіст без використання предметів споживання. Тому, для задоволення особистих потреб робітників і капіталістів I підрозділу потрібні предмети споживання, які можна отримати тільки з ІІ підрозділу.
Іншу картину представляє ІІ підрозділ. У цьому підрозділі були створені предмети споживання. Частина з них на суму 500v+500m буде реалізована всередині самого ІІ підрозділу. Вони підуть на особисте споживання робітників і капіталістів цього підрозділу. За вирахуванням цієї частини в ІІ підрозділі залишаються нереалізованими предмети споживання на суму 2000с , що представляють собою за вартістю витрачений за рік постійний капітал. Реалізація цих предметів споживання всередині ІІ підрозділу неможлива, оскільки постійний капітал речовинно представлено в засобах виробництва. У той же самий час для відновлення виробництва в II підрозділі потрібні засоби виробництва, які можна отримати тільки з I підрозділу.
Таким чином, однобічність виробництва в кожному підрозділі є матеріальною основою їх всебічної взаємозалежності і взаємопов'язаності. I підрозділ виробляє засоби виробництва не тільки для себе, але і для ІІ підрозділу, а останній виробляє предмети споживання і для самих себе, і для I підрозділу. Тому, відтворення капіталу неможливе без взаємного обміну між двома підрозділами суспільного виробництва.
Розглянемо, як відбувається цей обмін.
Капіталісти І підрозділу видають робітникам 1000v заробітної плати. На ці гроші робочі купують у капіталістів ІІ підрозділу необхідні предмети споживання і шляхом їх споживання відтворюють свою робочу силу. На виручені гроші капіталісти ІІ підрозділу купують у капіталістів І підрозділу засоби виробництва, необхідні їм для відновлення процесу виробництва і тим самим відшкодовують частину (1000с) витраченого у виробництві постійного капіталу. У свою чергу, капіталісти І підрозділу купують у капіталістів ІІ підрозділу необхідні їм предмети споживання і тим самим реалізують вироблену в їх підрозділі додаткову вартість. І нарешті, на виручену від продажу цих предметів споживання суму капіталісти ІІ підрозділу купують у капіталістів І підрозділу відсутні засоби виробництва, повністю відшкодовуючи витрачений у виробництві постійний капітал. Таким чином відбувається відшкодування змінного капіталу і реалізація додаткової вартості у І підрозділі і відшкодування постійного капіталу у ІІ підрозділі. Гроші, авансовані капіталістами І підрозділу, повернулися назад до свого вихідного пункту.
Решта в І підрозділі засобів виробництва на суму 4000 реалізуються всередині самого I підрозділу. Капіталісти відшкодовують постійний капітал І підрозділу шляхом обміну між собою всередині самого цього підрозділу. Таким чином, частина продукту І підрозділу, в якій втілюється вартість спожитого постійного капіталу, повинна бути представлена такими видами засобів виробництва, які в результаті взаємного обміну всередині І підрозділу можуть забезпечити відтворення в усіх галузях, що входять до складу даного підрозділу.
Що стосується решти у ІІ підрозділі предметів споживання на суму 500v+500m, то вони йдуть на індивідуальне споживання робітників і капіталістів цього ж підрозділу. Їх реалізація залежить від того, в яких предметах споживання вони представлені. Робочі реалізують свою заробітну плату в предметах першої необхідності, капіталістам поряд з предметами першої необхідності потрібні предмети розкоші. Якщо ці обміни будуть здійснені, то (v+m) ІІ підрозділу буде реалізована шляхом продажу їх капіталістам і робочим цього ж підрозділу.
Таким чином, ми приходимо до висновку, що основною умовою для реалізації сукупного суспільного продукту при простому відтворенні є рівність I(v+m) = ІІс, тобто змінний капітал плюс додаткова вартість I підрозділу повинні дорівнювати постійному капіталу ІІ підрозділу.
Друга умова реалізації математично виводиться з першої. Оскільки вартість продукту ІІ підрозділу, як і вартість будь-якого товару, дорівнює c+v+m, то підставивши замість «c» рівну йому величину – I(v+m), ми отримаємо I(v+m)+II(v+m) = II(c+v+m). Справді, для правильного і регулярного обігу всього суспільного продукту необхідно, щоб предмети споживання були повністю реалізовані. Але купити їх можуть тільки робітники і капіталісти, тобто ті, хто живе або за рахунок заробітної плати, або за рахунок додаткової вартості.
Таким чином, перетворена на доходи може бути тільки частина продукції II підрозділу. Сміт, як з'ясувалося раніше, стверджував, що вся вартість окремого товару, так і всієї товарної маси розпадається на доходи.
Справа в тому, що за своєю споживною вартістю продукція II підрозділу цілком входить до фонду споживання, а за своєю вартістю вона дорівнює доходам, тобто її можна купити на доходи.
Як відомо, протягом року створюється нова вартість і переноситься стара вартість. На доходи розпадається лише новостворена вартість. Вартість продукції II підрозділу, згідно з наведеними схемами, дорівнює 3000 грошових одиниць; на доходи ж розпадається вартість у 1000 (500v + 500m), решта 2000 – вартість, перенесена з постійного капіталу, не може піти на доходи. Але, так як і ця вартість втілена в предметах споживання і дорівнює за своєю величиною доходам I підрозділу (1000v+1000m), то і вона обмінюється на доходи.
Таким чином, продукція ІІ підрозділу є тією споживною вартістю, в якій реалізуються всі доходи суспільства. Але доходи суспільства даного року створені річною працею цього року. А протягом даного року створюється тільки частину вартості продукції ІІ підрозділу (500v + 500m), інша частина вартості створена працею минулих років. Таким чином, при обміні I(v+m) на ІІ с відбувається обмін нової вартості на стару вартість рівної величини. Тому і створюється враження, що, оскільки продукція ІІ підрозділу обмінюється на доходи, то і вона сама складається з доходів. Тут змішується речовинний носій доходу з самим доходом. Продукція ІІ підрозділу є речовинним носієм доходу, самим же доходом є I(v+m)+II(v+m). З того, що новостворена вартість в обох підрозділах дорівнює всій вартості продукції II підрозділу, Сміт і робив висновок, що вартість так само розпадається на доходи, як і новостворена вартість.
Третьою умовою реалізації сукупного суспільного продукту при простому відтворенні є рівність I(с+v+m) = Iс+ ІІс, тобто вартість продукції I підрозділу дорівнює сумі постійного капіталу обох підрозділів. Цю умову також легко можна вивести з першої рівності: I(v+m) = ІІс. Вартість засобів виробництва розпадається на с+v+m. Підставивши на місце І(v+m) рівну їм величину ІІс отримаємо, що продукція I підрозділу дорівнює Iс + ІІс. А це і створює враження, ніби вартість засобів виробництва розпадається на капітал і не містить в собі ніяких доходів. У дійсності ж продукція I підрозділу за своєю споживною вартістю може бути використана і використовується як речові елементи постійного капіталу, а за вартістю вона дорівнює вартості постійних капіталів обох підрозділів. Тому вона може бути куплена і купується на вартість Iс + ІІс. Але вона зовсім не розпадається на них і не складається з них; складається ж вона, як і вартість продукції ІІ підрозділу з с+v+m.
Таким чином, розглянуті вище умови показують, що реалізація сукупного суспільного продукту при простому відтворенні можлива лише за наявності певної пропорційності між I і ІІ підрозділами.
При розгляді умов реалізації при простому відтворенні для спрощення передбачалося, що весь авансований постійний капітал повністю споживається протягом року і підлягає відшкодуванню, тобто фактично не враховувалися відмінності між основним і оборотним капіталом, які суттєво можуть впливати на хід відтворення. Тепер необхідно ввести цю відмінність і розглянути, яким чином відбувається відшкодування основного капіталу.
Повернемося до колишньої схеми:
I підрозділ 4000с + 1000v + 1000m
ІІ підрозділ 2000с + 500v + 500m
Припустимо, що щорічно у ІІ підрозділі зношується на 200с елементів основного капіталу. Отже, умовою нормального ходу відтворення є відшкодування зношеної частини основного капіталу. Але матеріальне відшкодування основного капіталу відбувається раз на кілька років і 200с поки будуть утримуватися в грошовій формі.
Як відомо, просте відтворення можливе за умови І(1000v+1000m)=ІІ 2000с. Якщо припустити, що 200с представляє знос і утримується в грошовій формі, то ця рівність порушується. ІІ підрозділ пред'являє попит на засоби виробництва лише на суму 1800, а пропозиція з боку I підрозділу 2000 (1000v+1000m). Отже, I підрозділ на 200m не може реалізувати засоби виробництва, що веде до порушення нормального ходу процесу відтворення.
Як же все-таки можлива реалізація цих 200m? Справа в тому, що основний капітал відновлюється не на всіх підприємствах ІІ підрозділу одночасно. У той час, коли на одних термін відновлення основного капіталу вже настав, інші тільки починають накопичувати амортизаційний фонд. Обмін між I і ІІ підрозділами буде відбуватися таким чином. Після продажу предметів споживання на суму 1800 од. і на таку ж суму засобів виробництва, капіталісти ІІ підрозділу, які повинні відновити свій капітал і вже мають для цього гроші, купують в I підрозділі засоби виробництва на 200од., а капіталісти цього підрозділу на виручені гроші купують предмети споживання у капіталістів ІІ підрозділу, які тільки накопичують амортизаційний фонд і мають цей залишок у 200 од. Після реалізації цього залишку їх власники накопичують амортизаційний фонд.
Таким чином, просте відтворення можливе лише за умови, якщо сума основного капіталу, що підлягає відновленню в одній групі капіталістів ІІ підрозділу, дорівнює сумі вартості зносу основного капіталу, яку інша група капіталістів ІІ підрозділу повинна амортизувати. Порушення цієї рівності робить відтворення суспільного капіталу неможливим.
Як ми з'ясували, в простому капіталістичному відтворенні вже міститься все необхідне для відтворення капіталістичних виробничих відносин. У I підрозділі виробляються і відтворюються речові елементи постійного капіталу. Справжня роль цього підрозділу полягає в тому, що в ньому створюються матеріально-технічні умови капіталістичного виробництва. У ІІ підрозділі створюються предмети споживання, які задовольняють особисті потреби робітників і капіталістів. Капітал завжди прагне до того, щоб збільшити додаткову вартість. А цього можна досягти тільки знов і знов капіталізуючи її, розширюючи виробництво. Тому відтворення в умовах капіталізму на відміну від докапіталістичних формацій являє собою, як правило, розширене відтворення.
