Індивідуальний та суспільний капітал, проблема їх відтворення

При капіталізмі суспільне виробництво розпорошено по індивідуальних капіталістичних підприємствах, кожне з яких стосовно інших підприємств виступає як самостійна виробнича одиниця. Тому, з одного боку, кожен індивідуальний капітал, відокремлений від інших капіталів, формально не пов'язаний з ними, а з іншого боку, в силу суспільного поділу праці кожне капіталістичне підприємство тісно пов'язане з різними іншими підприємствами.

Ці зв'язки проявляються в тому, що постійне поновлення процесу виробництва обумовлено перетворенням товарної форми капіталу в грошову, а потім перетворенням грошової форми в елементи продуктивного капіталу. Тому в кожному капіталістичному підприємстві відтворення може нормально відбуватися лише в тому випадку, якщо інше підприємство буде купувати в нього продукцію і продавати йому необхідні засоби виробництва.

Таким чином, реальний рух індивідуального промислового капіталу і його безперервність обумовлені переплетінням окремих індивідуальних кругооборотів капіталу. Кругообороти індивідуальних капіталів переплітаються один з одним, припускають і обумовлюють один одного і завдяки цьому сплетенню утворюють рух усього суспільного капіталу в цілому.

Звідси випливає, що суспільний капітал являє собою не арифметичну суму індивідуальних капіталів, а складну сукупність цих капіталів у їхньому взаємозв'язку, його рух складається з усієї сукупності рухів його частин, що відокремилися, із усієї сукупності оборотів індивідуальних капіталів.

Безпосередній зв'язок між усіма індивідуальними капіталами здійснюється через ринок, у процесі переплетення їх кругооборотів. Для кожного індивідуального капіталіста ринок є щось таке, що знаходиться поза його підприємством, для сукупного ж суспільного капіталу ринок утворює момент його власного руху. При аналізі відтворення індивідуального капіталу питання про те, де і як буде проданий продукт, де і як будуть куплені предмети споживання робітниками і засоби виробництва капіталістами, не ставився. Можна було припустити, що капіталіст, перетворюючи свій грошовий капітал у продуктивний, завжди знаходить на ринку необхідні засоби виробництва і робочу силу, а виготовлений товар завжди реалізується. При аналізі відтворення індивідуального капіталу таке припущення було правомірним і можна було обмежитися розглядом складових частин капіталу і продукту по вартості. Натуральна форма продукту тут значення не мала.

Для дослідження проблеми відтворення суспільного капіталу натуральна форма виготовлених товарів має особливо важливе значення. Питання саме в тому й полягає – як реалізуються товари не тільки по вартості, але і за натурально-речовою формою. Тому при аналізі відтворення суспільного капіталу центральною виявляється проблема реалізації, яка полягає в тому, щоб встановити, які пропорції між двома підрозділами суспільного виробництва забезпечують можливість відтворення суспільного капіталу.

Розгляд проблеми реалізації – це з'ясування, яким чином спожитий у процесі виробництва капітал відшкодовується з товарного продукту по своїй вартості і за своєю натуральною формою, і як це відшкодування переплітається зі споживанням додаткової вартості капіталістами і заробітною платою робітниками, і як це поєднується з нагромадженням капіталу по вартості й у натуральній формі. Тільки за цих умов можливе відтворення капіталістичних виробничих відносин. Саме відтворення цих відносин становить суть відтворення як індивідуального, так і суспільного капіталу.

Таким чином, умови, за яких може відбуватися процес відтворення і обігу всього суспільного капіталу – це, перш за все, умови реалізації створеного в суспільстві сукупного суспільного продукту, до розгляду якого ми перейдемо в наступному питанні.