Час обороту і його складові частини

При розгляді кругообороту капіталу основною задачею було дослідження тих форм, які кожний індивідуальний капітал повинен прийняти і скинути в процесі свого руху. Від часу, протягом якого здійснювалася ця зміна форм, ми абстрагувались. А ось тепер на перший план виступає саме час обороту капіталу. Час обороту капіталу – це період з моменту авансування капіталу в грошовій формі і до повернення його до капіталіста в тій же самій формі.

Різні частини капіталу обертаються з різною швидкістю. Оборотний капітал здійснює повний оборот у кожному кругообороті і його тривалість, за інших незмінних умов, залежить від характеру продукту, масштабу й тривалості його виробництва, швидкості реалізації продукції.

Час обороту основного капіталу складається з часу оборотів його різних частин. Виробничі будівлі та споруди мають найбільший час обороту, машини і обладнання – менший, а інструменти – ще менший. Тому, щоб визначити час обороту основного капіталу в цілому, необхідно суму авансованого основного капіталу розділити на річну суму амортизації.

Так, якщо із загальної суми авансованого основного капіталу в 150000 грн., виробничі будівлі складають 40000 грн., і амортизуються за 40 років, машини і обладнання – 90000 грн. і амортизуються за 10 років, інструменти – 20000 грн. і амортизуються за 4 роки, то час обороту основного капіталу складає:

Час обороту капіталу років

Для визначення часу обороту всього авансованого капіталу (основного і оборотного), необхідно його суму розділити на суму річної амортизації основного капіталу і оборотного капіталу, що обернувся за рік.

Якщо в нашому прикладі оборотний капітал складає 45000 грн. і обертається 4 рази на рік, а основний капітал – 150000 грн., сума річної амортизації – 15000 грн., то весь авансований капітал складе (150000+ 45000=195000 грн.), а весь оборотний капітал, що обернувся, складе 45000х4=180000 грн. У такому випадку час обороту авансованого капіталу складає:

Відповідно до схеми кругообороту капіталу час обороту промислового капіталу має таку структуру (рис. 7.4).

Як видно зі схеми, час виробництва за своїм економічним змістом неоднорідний. Він складається:

а) з робочого періоду, тобто кількості робочих днів, протягом яких до предмета праці безпосередньо додається жива людська праця, створюється готовий продукт.

б) з перерв у процесі праці, часу впливу на предмет праці природних сил.

в) з часу, протягом якого предмети праці знаходяться на складах підприємства у формі виробничих запасів.

Рис. 7.4 Структура часу обороту промислового капіталу

Найважливішою складовою часу виробництва виступає, безумовно, робочий період. Адже саме в цей період створюється вартість і додаткова вартість. Саме тривалість робочого періоду має найбільш суттєвий вплив на швидкість обороту і величину авансованого капіталу. Чим менша тривалість робочого періоду, тим менше оборотний капітал знаходиться у сфері виробництва, тим менше його необхідно мати для виробництва того чи іншого товару, тим більша швидкість обороту капіталу. І навпаки. Чим триваліший робочий період, тим менша швидкість обороту капіталу, тим більшу кількість капіталу необхідно авансувати для підтримання безперервності виробництва.

Скорочення тривалості робочого періоду можна досягнути різними шляхами: підвищенням продуктивності праці, поглибленням суспільного поділу праці, технічних удосконалень, спеціалізації, збільшенням числа робітників у виробництві, продовженням робочого дня й підвищенням інтенсивності праці.

Проте робочий період складає лише частину часу виробництва. В деяких галузях виробництва час виробництва включає в себе і час, протягом якого предмети праці піддаються впливу природних сил та процесів: фізичних, хімічних, біологічних (бродіння вина, дубіння шкіри, сушіння деревини тощо). Наприклад, процес вирощування пшениці триває дев’ять місяців. Це час її виробництва. Робочий же період займає, як правило, не більше місяця. Значний час – це період впливу на предмет праці природних сил. У цей час не створюється ніякої вартості. Звідси, цілком зрозуміла зацікавленість підприємців у скороченні часу впливу природних факторів на виробничий процес. Це досягається шляхом застосування нових, більш досконалих технологій і технічних засобів. Так, наприклад, природне сушіння деревини потребує 1,5-2 роки, а камерне – 15 діб, сушіння струмом високої частоти – всього 35 хвилин.

До часу виробництва входять і інші перерви у процесі праці (простої, перерви між змінами, нічний час при відсутності нічних змін, обідні перерви тощо). І нарешті, час виробництва включає в себе час, протягом якого частина засобів виробництва знаходиться на складах підприємства у формі виробничих запасів, які потрібні для забезпечення безперервного процесу виробництва і являє собою потенційний продуктивний капітал.

Як у випадку перерв, так і у випадку перебування капіталу у виробничих запасах, скорочення цього часу веде до підвищення ефективності функціонування капіталу, швидкості його обороту.

Виходячи із наведеної вище схеми, другою складовою часу обороту капіталу є час обігу. Він складається із часу продажу – перетворення товарного капіталу в грошовий (Т–Г) і часу купівлі – перетворення грошового капіталу в продуктивний

Зв

Г–Т

Рс

Час обігу включає також час доставки (транспортування) товарів від виробника до ринків збуту і час збереження товарних запасів на складах.

Час обігу також зумовлює безпосередній вплив на швидкість обороту капіталу і величину авансованого капіталу. Чим більший час обігу, тим повільніший оборот капіталу і тим більшою має бути величина авансованого капіталу.

Тривале перебування капіталу у сфері обігу виключає одночасне його перебування у сфері виробництва. А це, у свою чергу, означає, що зменшується частина капіталу, яка безпосередньо зайнята виробництвом вартості і додаткової вартості.

З розвитком капіталізму з’являються фактори, що впливають на час обігу в протилежних напрямках. Удосконалення засобів транспортування і зв’язку веде до скорочення термінів доставки товарів у райони їх збуту. Але, з іншого боку, завдяки поділу праці, розширення його географічних кордонів, віддаленість ринків збуту та складності в реалізації товарної продукції обумовлюють накопичення товарних запасів на складах, збільшують час купівлі-продажу товарів та їх транспортування. Все це уповільнює оборот капіталу, відволікаючи все більшу його частину від продуктивного використання у сфері виробництва.

Тому головні зусилля підприємця повинні бути скеровані на скорочення саме цього часу, коли капітал перебуває у сфері обігу.

Найважливішою частиною часу обігу є час продажу, тому що саме тут відбувається перетворення товарного капіталу у грошовий. Для капіталістів проблема реалізації вартості та додаткової вартості значно складніша, ніж проблема її виробництва. Складність, насамперед, зумовлюється основним протиріччям капіталізму та його похідними формами, жорстокою конкуренцією.