Кругообороти капіталу весь час наслідують один одного, поновлюються, повторюються. Наслідуючи один одного, кругообороти капіталу становлять оборот капіталу, який продовжується з моменту авансування капіталу до моменту його повернення до капіталіста у первинно-авансованій формі.
Оборот капіталу не співпадає з його кругооборотом. Як ми побачимо нижче, внаслідок кожного кругообороту до капіталіста повертається у грошовій формі тільки частина авансованого капіталу; повний же свій оборот капітал здійснює тільки тоді, коли вся капітальна вартість повертається до капіталіста у своїй первинній (грошовій) формі, а для цього звичайно необхідно декілька кругооборотів капіталу.
Для розуміння цього важливе значення має розмежування таких елементів капіталу, оборот яких здійснюється неоднаково.
Розглянемо структуру постійного капіталу.
Засоби виробництва, в яких втілений постійний капітал, розподіляються на дві групи:
1) засоби праці;
2) предмети праці.
До першої групи входять машини та інструменти, виробничі будівлі та споруди.
До другої групи входять сировина, паливо, енергоносії, напівфабрикати і допоміжні матеріали. Ці групи відрізняються одна від другої за такими ознаками:
1. За характером функціонування у виробничому процесі. Засоби праці функціонують більш-менш довгий період часу, зберігаючи свою первинну матеріальну форму. Навпаки, предмети праці споживаються у кожному виробничому процесі та після його закінчення мають бути замінені новими.
2. За характером перенесення вартості. Тому що засоби праці функціонують у процесі виробництва протягом декількох років, їх вартість переноситься на товари частками. Якщо, наприклад, машина функціонує протягом 10 років, а фабрична будівля – протягом 50 років, то щорічно до вартості продукції ввійде 1/10 вартості машини і 1/50 вартості будівлі.
Інша справа – це предмети праці. Тому що сировина і матеріали, паливо і енергоносії споживаються у кожному виробничому процесі і їх вартість повністю (а не частково) переноситься у вартість готової продукції.
3. За способом обороту капітальної вартості. Частка капіталу, що витрачена на купівлю предметів праці, повертається до капіталіста в грошовій формі після кожного кругообороту капіталу, а та частка, яку він витрачає на купівлю засобів праці, повністю повертається у грошовій формі тільки після декількох кругооборотів.
Виходячи з цих розбіжностей, у способі обороту капітальної вартості, розрізняють основний і оборотний капітал.
Основний капітал – це та частина продуктивного капіталу, вартість якої переноситься на продукт поступово і повертається до капіталіста у грошовій формі частками. До основного капіталу входить вартість усього устаткування підприємства, виробничих будівель та споруд.
Решта постійного капіталу, яка втілена в сировині, паливі, енергоносіях входить до складу оборотного капіталу, вартість якого повертається до капіталіста в грошовій формі в результаті кожного кругообороту капіталу. Але до оборотного капіталу входить ще й змінний капітал. Він разом з зазначеною частиною постійного капіталу повністю входить до вартості вироблених товарів і повністю повертається до капіталіста у грошовій формі після продажу цих товарів. Отже, оборотний капітал вміщує у собі:
1) вартість предметів праці;
2) вартість робочої сили.
Таким чином, оборотний капітал – це та частина продуктивного капіталу, вартість якої входить до складу продукту повністю і повністю повертається до капіталіста в грошовій формі у кожному кругообороті капіталу.
Поділ капіталу на основний і оборотний суттєво відрізняється від його поділу на постійний та змінний. Поділ капіталу на постійний і змінний важливий для розуміння походження додаткової вартості. Поділ на основний і оборотний важливий для розуміння характеру обороту капіталу.
Відмінності цього різного поділу продуктивного капіталу можна пояснити рисунком 7.1.
Рис. 7.1 Поділ капіталу на основний і оборотний, постійний і змінний
Водночас, слід зазначити, що сучасні дослідники, наголошуючи на зміні ролі фактора часу в умовах прискорення НТП, ускладнення виробничих технологій, інноваційних процесів, звертають увагу на розмивання основ поділу капіталу на основний та оборотний. Свідченням цього є зростання виробничого циклу в літако-, судно-, ракетобудуванні. Життєвий цикл оборотного капіталу в цих галузях триває 2-3 роки. Водночас, унаслідок швидкого морального зносу деякі види виробничого обладнання (комп’ютери, факси) також функціонують десь 2-3 роки.
Розглядаючи питання обороту капіталу, необхідно звернути увагу на те, що оборот капіталу передбачає: по-перше, повернення всієї суми первинно авансованого капіталу – це оборот капіталу за вартістю і, по-друге, повернення складових частин капіталу в натуральній формі. Повернення складових частин капіталу за вартістю і в натуральній формі називається реальним оборотом капіталу.
У господарській практиці оборот капіталу за вартістю закінчується набагато раніше, ніж прийде повернення його складових частин у натурально-речовому складі. Це відбувається тому, що швидкість обороту основного і оборотного капіталу різна. Поки основний капітал здійснить один оборот, оборотний капітал зможе обернутися декілька разів. Ось чому більш швидка оборотність оборотного капіталу призводить до того, що загальна сума авансованого капіталу зможе повернутися ще до того, як здійснить свій повний оборот основний капітал.
Оборот капіталу по вартості, виведений як середня величина із оборотів його складових частин, називається загальним оборотом капіталом.
Як правило, загальний оборот капіталу не співпадає з реальним. Для того, щоб капітал відшкодувався не лише за вартістю, але й в натурі, тобто здійснив реальний оборот, необхідний ряд оборотів. Ось чому реальний оборот капіталу являє собою багатолітній цикл пов’язаних між собою загальних його оборотів.
Аналіз реального обороту капіталу має важливе значення для розуміння внутрішніх протиріч капіталізму, і перш за все, протиріччя між виробництвом і споживанням, яке при капіталізмі виступає у формі протиріччя між обсягом виробництва та платоспроможного попиту.
Особливості обороту різних складових частин продуктивного капіталу викликають зміни в структурі попиту і пропозиції. В окремі періоди попит відстає від пропозиції, в інші він перевищує пропозицію.
Увесь клас капіталістів у кожний конкретний проміжок часу поставляє на ринок товари загальною вартістю c+v+m. Але чи завжди існує платоспроможний попит на ту ж саму суму? В умовах чистого капіталізму, тобто в суспільстві, що складається лише з двох основних класів – капіталістів і робітників, платоспроможний попит може бути пред’явлений лише цими класами. Обсяг попиту з боку робочого класу дорівнює сумі змінного капіталу v. Попит на цю величину є більш менш стійким, постійно діючим фактором.
По-іншому складається попит з боку класу капіталістів. Капіталісти, після реалізації товарів, мають суму c+m. Частина доданої вартості використовується ними для купівлі предметів особистого споживання. Проте друга частина доданої вартості, яка призначена для розширення виробництва, не може бути авансована зразу: вона повинна накопичуватись певний проміжок часу, поки не досягне достатньої величини для нових вкладень капіталу. Отже, попит на цю суму вже не є постійно діючим фактором. Він пред’являється періодично, в різний час, різними капіталістами.
Подивимось тепер на величину «C». У реалізованих товарах міститься не вся сума постійного капіталу, що був використаний в процесі виробництва, а лише його перенесена частина. Вона складається з вартості оборотного капіталу та ще з частини вартості основного капіталу. Вартість оборотного капіталу, яка повернулась після продажу товарів, повинна бути знов використана для купівлі спожитих елементів оборотного капіталу. Отже, ця частка виступає в якості стійкого джерела попиту з боку всього класу капіталістів. Що стосується перенесеної частки вартості основного капіталу, то після реалізації виготовлених товарів ця сума спочатку повинна накопичуватись в амортизаційному фонді протягом усього періоду, поки основний капітал ще не зносився повністю і не потребує оновлення в натуральній формі. Протягом декілька років капіталісти регулярно пропонують на ринку товари, у вартості яких міститься перенесена вартість основного капіталу, але ця частина вартості не виступає так само регулярно в якості чинника попиту. Попит на основний капітал пред’являється періодично по мірі того, як виникає потреба в оновленні основного капіталу в натурі.
Окремі елементи основного капіталу можуть оновлюватися різними капіталістами в різний час. Проте масове оновлення основного капіталу, як правило, здійснюється більш менш одночасно всіма капіталістами. В ці періоди попит на елементи основного капіталу різко зростає. Величезні суми, які накопичувались в амортизаційному фонді за певні роки йдуть на оновлення застарілих машин, механізмів, устаткування. Протягом декількох років, поки йде реконструкція підприємств, цей попит є більш менш стійким. Під впливом різко зрослого платоспроможного попиту ціни на засоби виробництва зростають, а відповідно зростають і прибутки на капітали, які задіяні в цих галузях виробництва. Високі прибутки притягують у ці галузі додаткові капітали, масштаби виробництва розширюються.
У виробництво втягуються все нові контингенти робітників, що розширює обсяг платоспроможного попиту на предмети споживання і дає поштовх розвитку відповідних галузей промисловості. Капіталістичне виробництво переживає період бурхливого підйому.
Проте оновлення основного капіталу не може бути постійним явищем. У міру того, як закінчується переобладнання капіталістичних підприємств, попит на засоби праці скорочується. Між тим, процес їх виробництва продовжується в попередньому обсязі. Назріває перевиробництво засобів виробництва, що в свою чергу призводить до скорочення попиту на предмети споживання. Виникає конфлікт між обсягом виробництва, що зріс, і обсягом платоспроможного попиту, що скоротився. Цей глибокий конфлікт між виробництвом і споживанням періодично розв’язує економічні кризи перевиробництва.
Оборот капіталу або кругооборот, що повторюється, відбувається в часі. Час обороту капіталу – це час, протягом якого весь авансований капітал проходить процес виробництва і обігу. Він являє собою період руху капітальної вартості з моменту її авансування капіталістом до моменту повернення у первісній формі, але вже із додатковою вартістю.
Розглядаючи час обороту капіталу, надзвичайно важливого значення набуває проблема швидкості руху капіталу. Чим швидше або повільніше обертається капітал, тим: а) менше або більше його потрібно авансувати; б) більше або менше додаткової вартості створюється за певний період часу.
Слід зазначити, що різні капітали мають неоднакову швидкість руху. Для її порівняння в якості одиниці вимірювання береться рік. Швидкість обороту капіталу вимірюється кількістю його оборотів, що здійснюється протягом року і визначається за формулою:
,
де n – кількість оборотів капіталу за рік;
О – одиниця часу, що прийнята (1 рік);
t – час обороту даного капіталу.
Якщо капітал, вкладений у виробництво взуття, здійснює свій оборот за 6 місяців, то кількість його оборотів за рік складе: . Далі, якщо капітал, вкладений у суднобудування, здійснює свій оборот за два роки, то кількість його оборотів буде рівним . Таким чином, швидкість обороту першого капіталу в 4 рази вища, ніж швидкість обороту другого капіталу.
Таким чином, у різних індивідуальних капіталів швидкість обороту неоднакова. Це зумовлюється, насамперед, відмінностями умов виробництва і обігу в різних галузях економіки. Капітал, вкладений у важку промисловість, як правило, обертається повільніше, ніж капітал, вкладений у галузь легкої промисловості. В рамках кожного із цих підрозділів також існують суттєві відмінності обороту капіталу.
,
. Далі, якщо капітал, вкладений у суднобудування, здійснює свій оборот за два роки, то кількість його оборотів буде рівним 
. Таким чином, швидкість обороту першого капіталу в 4 рази вища, ніж швидкість обороту другого капіталу.