ТЕМА 7. КРУГООБОРОТ І ОБОРОТ КАПІТАЛУ

План

7.1. Кругооборот капіталу і його три стадії. Функціональні форми промислового капіталу.

7.2.Виробництво та обіг. Витрати обігу і їх види.

7.3. Оборот капіталу. Основний і оборотний капітал. Швидкість обороту капіталу.

7.4. Фізичний і моральний знос основного капіталу. Амортизація.

7.5. Час обороту та його складові частини.

7.6. Оборот змінного капіталу, річна норма і маса додаткової вартості.

У попередніх темах був розглянутий процес виробництва капіталу та додаткової вартості. Але життєвий шлях капіталу не обмежується сферою виробництва, він охоплює і сферу обігу. Щоб забезпечити виробництво додаткової вартості, капіталіст повинен регулярно купувати необхідні засоби виробництва і робочу силу. Так само регулярно він повинен продавати вироблені товари. Весь процес самозростання капіталу тісно пов’язаний зі сферою обігу. Щоб розкрити закони руху і зростання капіталу, аналіз процесу виробництва необхідно доповнити аналізом процесу обігу.

Обіг, являючи собою зв’язуючу ланку між виробництвом і споживанням, відіграє подвійну роль: у сфері обігу відбувається, по-перше, перехід споживчих вартостей, по-друге, зміна форм вартості. Особливістю процесу обігу є те, що тут вартість не створюється, як це має місце в процесі виробництва, а лише змінює свою форму – з товарної переходить в грошову, і навпаки.

В сфері обігу існують два принципово різних типи зміни форм вартості. Перший тип, який характеризується формулою Т–Г–Т, є притаманним простому товарному виробництву і називається простим товарним обігом. Другий тип, який виражається формулою Г–Т–Г^′, є притаманним капіталізму і називається обігом капіталу.

Відмінність між формулами Т–Г–Т і Г–Т–Г^′ не є чисто формальною, що виражається лише в іншій послідовності зміни форм вартості. За цією зовнішньою відмінністю, яка виявляється у сфері обігу, приховані глибокі, суттєві розбіжності в характері виробничих відносин.

З’явившись на базі простого товарного виробництва, капіталізм оволодіває сферою обігу, підпорядковує її собі та надає їй ряд нових рис, оскільки у сфері обігу тепер відбувається не просто зміна форм вартості, а зміна форм самозростаючої вартості, тобто капіталу. Загальні закони простого товарного обігу, зберігаючи свою силу і значення при капіталізмі, у той же час переплітаються зі специфічними законами обігу капіталу. Це породжує низку нових протиріч та загострює протиріччя, що знаходились раніше у нерозвинутому стані.

Ототожнювання обігу капіталу з простим товарним обігом, маскує докорінні протиріччя, що виникають у зв’язку з процесом обігу капіталу. В цьому випадку сфера обігу розглядається як самостійна, що є незалежною від виробництва і що регулюється своїми власними законами. При такому підході виключається усяка можливість зрозуміти специфічні особливості обігу капіталу порівняно з простим товарним обігом. Адже з зовнішньої сторони кожний капіталіст виконує у сфері обігу ті ж операції, що і прості товаровиробники, – він або продає товари, або купляє їх.

Виробництво і обіг – не самостійні і незалежні сфери, а єдине взаємопов’язане ціле, в якому визначальна роль належить виробництву. Вірно зрозуміти зміст процесів, що відбуваються у сфері обігу, можливо лише після того, як є з’ясований зміст процесів, що відбуваються у сфері виробництва. Лише вивчаючи процес обігу капіталу у нерозривному зв’язку з процесом його виробництва, можна виявити те суттєво нове, що привносить капітал у сферу обігу.