Дотепер ми знайомилися із категоріями, що характеризують окремі сторони виробничих відносин товарного виробництва. Закон вартості – це закон, що охоплює внутрішній зв'язок цих окремих сторін. Суть цього закону в тому, що обмін товарів здійснюється на основі абстрактної, суспільно-необхідної простої праці, витраченої на виробництво різних товарів. Інакше кажучи, товари обмінюються між собою як рівні кількості втіленої в них суспільно необхідної праці, як еквівалента.
Цей закон є основним економічним законом товарного виробництва, законом його функціонування і розвитку.
Який же механізм дії закону вартості? Він діє через відхилення цін від вартості, коливання цін навколо вартості. Тому для з'ясування механізму закону вартості нам необхідно зупинитися на з'ясуванні питання про ціну та її коливання навколо вартості.
Ми знаємо, що ціна є вартість товару, виражена в грошовій формі, тобто змістом ціни є вартість. Але форма може не збігатися зі своїм змістом, і це, як правило, відбувається.
Залежно від попиту та пропозиції товарів на ринку ціна може коливатися відносно вартості вгору або вниз. Якщо вироблено товарів більше, ніж потрібно для задоволення потреб суспільства, ціна одиниці товару знижується, у протилежному випадку – вона зростає. І тільки, коли попит дорівнює пропозиції, ціна буде відповідати вартості. Але тому що в товарному виробництві економічні зв'язки здійснюються як зв'язки економічно відокремлених виробників, то збіг виробництва товарів і потреб у них виступає як ідеальний випадок, а значить і ціни не збігаються із вартостями, вони постійно коливаються.
Чи може взагалі ціна відірватися від вартості і здійснювати свій рух самостійно? Ні, оскільки в основі ціни лежить вартість товару.
Які ж функції виконує закон вартості?
1. На основі дії закону вартості відбувається розподіл і перерозподіл суспільної праці між галузями і сферами матеріального виробництва.
Припустимо, що в якій-небудь галузі виробництва (наприклад, у взуттєвому виробництві) відбулося надвиробництво, тобто пропозиція перевищила попит. Тоді під впливом конкуренції між продавцями ціни на товари цієї галузі понизяться, тобто упадуть нижче їхньої вартості. Припустимо далі, що в іншій галузі (наприклад, у текстильній) ми маємо протилежне становище – недовиробництво, тобто попит перевищує пропозицію. Внаслідок цього ціни на текстильні товари підвищаться, значить будуть вищими від вартості.
Таким чином, виявиться, що ціни на взуття будуть невигідні (збиткові) для виробників взуття, а ціни на текстиль – надто вигідні для працівників у текстильній промисловості. Чи може таке положення зберігатися тривалий час? Зрозуміло, ні. Виробники взуття будуть закривати своє виробництво і переходити в текстильну промисловість. Тут виробництво буде розширюватися, пропозиція зростати, а попит відносно зменшуватися. Внаслідок цього ціни на текстиль будуть падати і наближатися до своєї вартості. У взуттєвій промисловості відбудуться зворотні явища: тут виробництво скоротиться, пропозиція зменшиться, а попит відносно зросте. Внаслідок цього ціни на взуття почнуть підвищуватися, наближатися до своєї вартості.
Що ж сталося? Відбувся перерозподіл суспільної праці між окремими галузями виробництва, зміна тих пропорцій, в яких праця була розподілена раніше. Природно, при цьому відбувається перерозподіл засобів виробництва.
Постає запитання: доки буде здійснюватися цей перехід виробників із однієї галузі виробництва в іншу? Очевидно, цей перехід буде відбуватися доти, поки ціни в обох галузях виробництва не наблизяться до своїх вартостей. А тому, що ці процеси відбуваються стихійно, то через якийсь час виявиться, що в текстильну промисловість перейшло занадто багато виробників, почнеться зворотний відтік виробників, тобто почнеться новий перерозподіл праці. “Закон вартості товарів визначає, яку частину робочого часу, що перебуває в розпорядженні суспільства, воно може затратити на виробництво кожного даного товарного виду. Проте ця постійна тенденція різних сфер виробництва до рівноваги є лише реакцією проти постійного порушення цієї рівноваги”.
Таким чином, закон вартості виступає як стихійний регулятор розподілу умов виробництва в товарному господарстві.
2. Друга функція закону. На основі закону вартості відбувається розвиток продуктивних сил в умовах товарного виробництва. Розглянемо цю функцію.
Як ми знаємо, ціни товарів визначаються їхніми вартостями, а величина самої вартості визначається витратами суспільно-необхідної праці. Отже, на підприємствах із більш високою продуктивністю праці індивідуальні витрати праці на одиницю товару будуть нижчими від суспільно-необхідних. Протилежна картина буде спостерігатися на підприємствах із більш низькою продуктивністю праці, де індивідуальні витрати праці будуть вищими за суспільно-необхідні. А тим часом, усі товари даної галузі продаються за єдиною ціною, обумовленою вартістю. Продаж товарів за цією ціною виявиться надто вигідним для підприємств першого типу і невигідним для підприємств другого типу. Оскільки власники підприємств другого типу будуть не в змозі нормально повторювати процес виробництва, то під загрозою закриття своїх підприємств вони будуть змушені вдосконалювати техніку й організацію виробництва, щоб знизити індивідуальні витрати праці.
Таким чином, закон вартості є рушійною силою, що спонукає виробників до розвитку виробництва, тобто він виступає як закон розвитку продуктивних сил товарного виробництва.
3. І, нарешті, третя функція закону вартості полягає в тому, що на основі дії цього закону відбувається диференціація товаровиробників, процес перетворення простого товарного виробництва на капіталістичне.
Справа в тому, що розвиток продуктивних сил через зниження вартості товарів призводить до розшарування товаровиробників, збагачення одних і розорення інших. Дрібні товаровиробники, умови праці яких гірше суспільно-нормальних, розоряються і змушені продавати свою робочу силу, перетворюючись на найманих робітників. Товаровиробники, що володіють підприємствами, оснащеними новою технікою, збагачуючись, перетворюються на капіталістів. На зміну простому товарному виробництву приходить капіталістичне.
