Продуктивні сили та виробничі відносини. Діалектика взаємодії продуктивних сил та виробничих відносин.

Виробничі відносини не слід розуміти лише як відносини, що виникають між людьми безпосередньо в процесі виробництва матеріальних благ або послуг. Під виробництвом, а точніше "суспільним виробництвом", економісти розуміють весь процес відтворення, який включає в себе чотири ланки (стадії): безпосере­дньо виробництво як процес створення матеріальних благ (по­слуг); розподіл, в результаті якого кожен учасник суспільного виробництва отримує свою частку у виробленому національному продукті (в натурі або в певній сумі грошей); обмін, в процесі якого отримана частка при розподілі (натуральна, грошова) обмі­нюється на необхідні конкретні засоби існування; споживання -тут вироблений продукт завершує свій рух, відбувається його кінцеве споживання, й тим самим дається поштовх до розпочинання нового виробничого циклу.

Тому, коли ми говоримо про вироб­ничі відносини, розуміємо під ними всю їх сукупність. А саме: відносини виробництва, розподілу, обміну й споживання.

Виробничі відносини виникають також і в процесі організації виробництва та управління ним.

Структура виробничих відносин суспільства неоднорідна і включає в себе: соціально-економічні (вир-во, розподіл, обмін, споживання) і організаційно-економічні відносини (поділ праці, спеціалізація, кооперування, комбінування, орг-ція і управління).

Продуктивні сили і виробничі відносини знаходяться у взаємозв’язку, взаємодії й суперечливій єдності. Це проявляється в тому, що виробничі відносини встановлюються не по волі людей. Той чи інший тип виробничих відносин – результат певного рівня розвитку і характеру продуктивних сил. В свою чергу, виробничі відносини утворюють суспільну форму, в якій розвиваються продуктивні сили, надають цьому розвиткові соціальної визначеності.

Єдність і взаємодія продукт сил і вир-их відносин утворюють спосіб вир-ва.