Серед причин, які визначають особливості структури і функціонування торгового капіталу на сучасному етапі розвитку економіки, виділяються:
— високий рівень монополізації господарства;
— тенденція до одержавлення економіки;
— формування процесу інтернаціоналізації державних зв’язків, розгортання нового етапу НТР;
— глобалізація світової економіки.
Під впливом цих причин зростання ролі сфери торгівлі у ринкової економіці відбувається значне і швидке зростання концентрації та централізації торгового капіталу і утворення на цій основі великих торгових монополій.
У розвинутих країнах функціонують десятки і сотні тисяч торгових компаній і підприємств. Однак переважна частина торгового обороту припадає на найбільші.
Наприклад, у США налічується два мільйони таких підприємств і понад 400 тис. оптових. Але 50 найбільших торгових компаній контролюють понад 30% обороту роздрібної торгівлі. Виділяється 10 суперкомпаній, частка яких в активах, у продажах, у кількості зайнятих становить більш половини загальних об’ємів 50 найбільших торгових фірм. Ще вищий рівень монополізації у сфері оптової торгівлі — тут величезні компанії контролюють близько 66% загального оптового товарообігу країни [3,с.185].
Створення торгових монополій приводить до того, що торговий капітал перестає бути посередником між виробництвом і споживанням, його функції розширюються і ускладнюються, а разом з цим зростає його незалежність від промислового капіталу.
У цьому зв’язку виникає питання про межі відокремлення, самостійність і незалежність торгового капіталу. Чи можливий абсолютний відрив, його абсолютна незалежність? Ні, оскільки торговий капітал, який виконує функції реалізації створюваної товарної продукції у ринковому господарстві, виконує цю функцію не як індивідуальний, а як сукупний торговий капітал, що обслуговує сукупний промисловий капітал, остільки торговий капітал ”живиться” у промислового капіталу [10, с.299].
Прагнення торгового капіталу до більшої самостійності, незалежності від промислового капіталу штовхає його на зближення з ним, на проникнення в його сферу, інтеграцію в торгівлі з виробництвом і створення на цій основі торговельно-промислових комплексів, на чолі яких стоять торговельні монополії.
Наприклад, величезна англійська фірма по торгівлі бакалійно-гастрономічними товарами ”Сейнсбері” випускає 300 найменувань товарів під власною торговельною маркою, на які припадає половина загального товарообігу її магазинів; американська компанія ”Сіріс Робак”, яка закуповує товари більше ніж у 10 тис. виробничих фірм, 95% продукції реалізовує з власною торговельною маркою, у тому числі 25% продукції підприємств обробної промисловості.
Одним з найважливіших напрямків розвитку сучасного торгового капіталу є зрощування його з кредитно-фінансовою сферою, з банківським капіталом. Це пов’язане з загостренням проблеми реалізації товарів, розширенням ролі кредиту у торгових операціях.
Так, у США на ринках сировини і обладнання близько 95% всіх продажів одночасно передбачають здійснення кредитних операцій, а у роздрібній торгівлі частка операцій за допомогою кредитних ресурсів або відстрочення платежів досягає 60% [10, с.300].
Зрощування здійснюється двома шляхами:
— встановленням тісних прямих зв’язків з незалежними банками та іншими кредитно-фінансовими компаніями;
— запровадженням торговельними монополіями власних кредитно-фінансових підприємств.
У свою чергу, промисловий капітал, який не бажає ділитися прибутками з торговим капіталом, все настійніше втручається у систему товарного руху від виробництва до споживача і здійснює це різними засобами: налагодженням безпосередніх прямих торгових зв’язків між промисловими капіталами, обминаючи торговий капітал, установленням субпідрядних відносин з дрібними і середніми торговельними компаніями, які перебувають у повній залежності від промислових монополій; запровадженням власних або поглинанням уже функціонуючих великих торгових компаній.
У результаті формуються і набирають сили промислово-торгово-збутові комплекси, контрольовані виробничим капіталом.
До найважливіших напрямків еволюції торгового капіталу на сучасному етапі належать одержавлення і транснаціоналізація його функцій та утворення на цій основі державних торгових корпорацій, які визначають нову фазу модифікації у системі і механізмі реалізації товарного капіталу, у відносинах між промисловим і торговим капіталом.
Транснаціональні торговельні монополії як посередники промислових корпорацій не лише країн свого базування, а й інших країн, в останні роки швидко нарощують свої міжнародні операції.
Зміни у структурі торгового капіталу, формування торгових монополій, розвиток процесу інтеграції між торговельними і промисловими компаніями супроводжується в умовах загострення проблеми реалізації розширенням і ускладненням функцій торговельної сфери. Насамперед розширюються її комерційні, господарські функції. Торговельні підприємства як ”диспетчери” руху товарів все активніше впливають на темпи, масштаби і структуру виробництва та споживання.
Необхідність розширення комерційних функцій торгівлі і виконання пов’язаних з ними соціальних функцій торгового капіталу є однією з причин формування комплексної системи вивчення і регулювання ринкових процесів.
Ця система, яка починає формуватися у 30-ті роки й остаточно складається як така до 60-х років, отримала назву маркетингу. До основних функцій маркетингу належать:
— комплексне вивчення ринку;
— планування товарного асортименту;
— політика цін, реклама, формування суспільних потреб;
— стимулювання попиту, управління збутом, обслуговування після продажу та ін.
