Загальна характеристика. Теоретичні переваги дивізивних стратегій над агломеративними полягають в наступному:
1. Процес розділення починається з використанням максимального інформаційного змісту.
2. Поділ не обов’язково має продовжуватись до тих пір, поки вся сукупність об’єктів не буде розділена на окремі об’єкти.
3. Якщо число ознак є меншшим від числа об’єктів, то кількість обчислень зменшується, оскільки час, необхідний для реалізації процесу дивізивного розділення приблизно пропорційний квадрату числа ознак 
, тоді , як для агломеративних - 
. Переважно більшість дивізивних програм є монотетичними, тобто дихотомізація сукупності об’єктів здійснюється на основі однієї ознаки. Така процедура чутлива до помилок визначення ознаки, по якій проводиться поділ. Всі об’єкти з ознаками, що мають зкачні відхилення породжують хибні вітки ієрархії, тому монотетичні стратегії переводять в політетичні шляхом ведення процесу ітеративних переміщень всіх об’єктів при кожному діленні.
