Однією з найважливіших економічних функцій держави в ринковій економіці є створення правової основи їх функціонування. Насамперед це прийняття законів і правил, що регулюють економічну діяльність, а також контроль за їх виконанням. Створюючи законодавчу базу, держава встановлює юридичні принципи функціонування економіки, виконувати які зобов'язані всі суб'єкти економічної діяльності. До числа таких правил належать закони, законодавчі й нормативні акти, які захищають права власності, визначають форми підприємництва, умови функціонування підприємств, їх взаємозв'язки між собою та державою.
Правове регулювання розвитку економіки України здійснюється шляхом прийняття Верховною Радою України законів і законодавчих актів видання наказів Президента, нормативних актів Уряду (постанов, розпоряджень), Національного банку України, а також розроблення механізму їх реалізації й контролю за їх виконанням. Закони, законодавчі і нормативні акти визначають об'єкт і зміст регулювання, відповідальність юридичних і фізичних осіб за їх невиконанням. Закони здійснюють функцію довготермінового правового регулювання, а укази, нормативні акти, як правило, — короткотермінового, або оперативного.
Слід відзначити, що в Україні для регулювання виробничих відносин вже створено законодавчу систему, яка включає Конституцію як основний закон та комплекс законодавчих і нормативних актів. Сучасне українське законодавство характеризується великою кількістю складових елементів — близько 600 законів і десятки тисяч нормативних актів. Разом із тим відсутність відповідних пріоритетів і логічної їх послідовності знижує регулюючий вплив законодавства й ускладнює його використання.