Основні види мов програмування. Машинно-залежні та машинно-незалежні мови.

З врахуванням залежності від ЕОМ мови програмування підрозділяються на:
машинно-залежні і машинно-незалежні.Мови програмування високого і низького рівнів. Програми для перших ЕОМ складалися машинною мовою, вельми далекою від понять, якими оперує людина.До мов програмування низького рівня належать мови асемблера — машинно-залежні мови, що описують дії в термінах команд процесора. Для кожного типу процесора існує своя мова асемблера, тому для перенесення програми на асемблері на іншу апаратну платформу її потрібно майже повністю переписати.

Пізніше були створені програми, що транслюють арифметичні вирази (автокоди), і, нарешті, у 1958 році вступив у дію транслятор Фортрана — першої мови високого рівня (МВР). Мови високого рівня наближені до природних понять. Ці мови є машинно-незалежними. Із розвитком і поширенням комп’ютерів намітився двоякий процес: поява спеціальних (Пролог) та універсальних (Паскаль, Сі) мов. Структура і засоби машинно-залежних мов відображають (враховують) специфіку функціонування певного класу ЕОМ. При програмуванні завдань за
допомогою таких мов потрібне знання не лише єства алгоритму рішення задачі, що реалізовується, але і технічних особливостей конкретної ЕОМ і специфіки способів написання для неї програм.
До машинно-залежних мов в першу чергу відносяться машинні мови. Машинна мова є внутрішньою мовою ЕОМ і є системою інструкцій і даних, які не вимагають трансляції і можуть безпосередньо інтерпретуватися і виконуватися апаратними засобами ЕОМ. Програмування на цих мовах здійснювалося на ЕОМ першого і частково другого поколінь.До машинно-залежних мов програмування також відносятьсямашинно-орієнтовані мови, основні конструктивні засоби яких також дозволяють враховувати особливості архітектури і принципів роботи певної ЕОМ аборяду ЕОМ, тобто володіють тими ж можливостями і вимогами до остями і вимогами до програмістів, що і машинні мови, але на відміну від останніх вимагають попередньої трансляції на машинну мову програм, складених з їх допомогою.

Машинно-незалежні мови (або мови високого рівня) не вимагають від користувача повного знання специфіки ЕОМ, на якій реалізується програма рішення задачі. Інструментальні засоби цих мов програмування дозволяють записувати програму у вигляді, що допускає її реалізацію на ЕОМ з різними типами машинних операцій, прив'язка до яким це ліком покладається на відповідний транслятор. Рішення задачі на цих мовах описується в наочному, досить легкий сприйманому вигляді. Для них характерні: можливість написання виразів, символічна ідентифікація змінних, виклик функцій по іменах і тому подібне Завдяки цьому продуктивність програміста при складанні вихідних програм на мовах високого рівня приблизно в 10 -15 раз вище чим на мові асемблера. Проте отримувані в результаті трансляції машинні програми, як правило, в 2 - 5 разів объемнее в порівнянні з такою ж програмою, але написаною на асемблері, і працюють в 2 - 5 разів повільніше