При запуску системи MAX+PLUS II автоматично відкривається її Головне вікно, меню якого охоплює всі додатки системи MAX+PLUS II (рис. 1)
Рис.1. Головне вікно системи MAX+PLUS II
У верхній частині вікна відображається ім'я проекту й поточного файлу проекту. Потім слідує рядок меню, під ним панель основних інструментів системи, що забезпечує швидкий виклик її компонентів. У нижній частині екрана розташовується рядок підказки.
Виклик компонентів системи зручно робити через вікно меню MAX+PLUS II, представлене наРис. 2.Розглянемо його докладніше.
Рис. 2. Меню MAX+PLUS II
Система MAX+PLUS II містить 11 додатків і головну керуючу оболонку.
Перед тим як почати працювати в системі MAX+PLUS II, варто зрозуміти різницю між файлами проекту (design-file), допоміжними файлами й проектами.
Файл проекту — це графічний, текстовий або сигнальний файл, створений за допомогою графічного або сигнального редактора системи MAX+PLUS II або будь-якого іншого, який використовує промислові стандарти, схемному або текстового редактора, або за допомогою програмиnetlist writer, наявної в пакетах, що підтримують EDIF, VHDL і Verilog HDL. Цей файл містить логіку для проекту MAX+PLUS II і обробляється компілятором. Компілятор може автоматично обробляти наступні файли проекту:
— графічні файли проекту (.gdf);
— текстові файли проекту мовою AHDL(.tdf);
— сигнальні файли проекту (.wdf);
— файли проекту мовою VHDL(.vhd);
— файли проекту мовою Verilog (.v);
— схемні файли OrCAD (.sch);
— вхідні файли EDIF(edf);
— файли формату Xilinx Netlist (.xnf);
— файли проекту Alters (.adf);
— файли цифрового автомата (.smf).
Допоміжні файли — це файли, які пов'язані із проектом MAX+PLUS II, але не є частиною ієрархічного дерева проекту. Більшість таких файлів не містить опису логічних функцій проекту. Деякі з них створюються автоматично додатком системи MAX+PLUS II, інші — користувачем. Прикладами допоміжних файлів є файли призначень і конфігурації (.acf), символьні файли(.sym), файли звіту (.rpt) і файли тестових векторів (.vec).
Проект складається із всіх файлів ієрархічної структури дизайну, у тому числі допоміжних і вихідних файлів. Ім'ям проекту є ім'я файлу верхнього рівня без розширення. Система MAX+PLUS II виконує компіляцію, тестування, часовий аналіз і програмування відразу цілого проекту, хоча користувач може в цей час редагувати файли цього проекту в рамках іншого проекту. Наприклад, під час компіляції проектуproject1 користувач може редагувати його файл проекту мовою AHDL (TDF-файл), що є також файлом проектуproject2 і зберігати його; однак якщо він захоче компілювати його, потрібно буде спочатку задати ім'яproject2 як ім'я проекту.
Для кожного проекту варто створювати окремий підкаталог у робочому каталозі системи MAX+PLUS II(\max2work).
У системі MAX+PLUS II легко доступні всі інструменти для створення логічного проекту. Розробка проекту прискорюється за рахунок наявних стандартних логічних функцій, у тому числі примітивів (стандартних елементів), мегафункцій, бібліотеки параметризованих модулів LPM і макрофункцій застарілого типу мікросхем 74 серії.
Схемні файли проекту створюються в графічному редакторі (Graphic Editor) MAX+PLUS II. Можна також відкрити, редагувати й зберігати схеми, створені схемним редактором OrCAD.
Проекти на мовах AHDL, VHDL і Verilog HDL створюються в текстовому редакторі (Text Editor) MAX+PLUS II або будь-якому іншому текстовому редакторі.
Сигнальні проекти створюються в сигнальному редакторі (Waveform Editor) MAX+PLUS II.
Схемні та тестові файли, створені в системі MAX+PLUS II (під ДОС) і програмних пакетах фірми Altera A+PLUS й SAM+PLUS можуть бути інтегровані в середовищі MAX+PLUS II.
Призначення фізичних ресурсів для будь-якого вузла або контакту в поточному проекті можуть бути введені в графічне середовище за допомогою порівневого планувальника (Floorplan Editor). Він зберігає для проекту призначення у файлі з разширенням.acf, у якому зберігаються всі типи призначень ресурсів, зонтів (Probes) і пристроїв (Devices) так само, як і конфігураційні установки (Assign) для компілятора, симулятора і часового аналізатора.
