Формування послідовності операцій

При рішенні завдання вибору технологічних баз для груп поверхонь і встановленні послідовності обробки поверхонь визначені й основні структурні елементи ТП механічної обробки. Так, при виборі баз формують групи спільно оброблюваних поверхонь, виходячи з їхніх властивостей і взаємного розташування. Ці групи є вихідною безліччю для визначення складу операцій.

Послідовність операцій визначається порядком баз і поліпшенням якості для груп операцій, що мають ті самі бази. Порядок обробки встановлюється виходячи з вимог організації ТП, наприклад вимоги максимально можливої концентрації операцій на одній ділянці по типах застосовуваного обладнання.

Отриману послідовність операцій можна уточнити, використовуючи наступні рекомендації (про деякі з них було сказано вище):

1. У першу чергу варто обробляти поверхні, прийняті за чисті (оброблені) технологічні бази.

2. Послідовність обробки залежить від проставляння розмірів. На початку потрібно обробляти ту поверхню, щодо якої на кресленні координоване більше число інших поверхонь.

3. При невисокій точності вихідної заготівки спочатку варто обробляти ті поверхні, з яких для раннього виявлення ливарних і інших дефектів, наприклад раковин, включень, тріщин і відсівання браку, потрібно видалити невеликий шар матеріалу.

4. Послідовність операцій необхідно встановлювати залежно від необхідної точності поверхні: чим точніше повинна бути поверхня, тим пізніше її необхідно обробляти, тому що обробка кожної наступної поверхні може викликати перекручування раніше обробленої. Зняття кожного шару металу приводить до перерозподілу залишкових напруг, що й викликає деформацію заготівки. Останньою потрібно обробляти ту поверхню, що є найбільш точною й відповідальною.

5. Операції обробки поверхонь, що мають другорядне значення й не основні параметри, що впливають на точність, деталі (свердління дрібних отворів, зняття фасок прорізка канавок і т.п.), варто виконувати наприкінці ТП, але до операцій остаточної обробки відповідальних поверхонь. У кінець маршруту бажано також виносити обробку легкопошкоджуваних поверхонь, до яких відносять зовнішні різьби, зовнішні зубчасті й шліцові поверхні.

6. Необхідно враховувати можливе скорочення шляхів транспортування деталей.

Після всіх уточнень послідовності операцій одержимо умовний маршрут обробки, що складає з операцій механообробки, термічної й хіміко-термічної обробки. Далі цей перелік необхідно доповнити слюсарними, промивними, контрольними й транспортувальними операціями.