Таблиці рішень – найбільш зручний інструмент подання інженерних знань. Їх використовують фрейми (комплексні таблиці рішень) і системи продукцій (таблиці рішень із обмеженими й розширеними входами).
Таблиці рішень (ТР) зарекомендували себе як зручний засіб, що дозволяє чітко, швидко й просто описувати складні ситуації. Вперше мова програмування, заснована на таблицях рішень, була запропонована в 1964 році Л. А. Ломбарді.
Перелічимо переваги використання ТР:
· компактна, доступна для огляду форма аналізу завдання;
· загальний (замість послідовного) опис завдання;
· легке вивчення;
· необхідна чіткість подання завдання, що дозволяє легко встановити, де відсутня інформація;
· прості можливості контролю повноти й змістової коректності;
· можливість внесення змін і додавань у базу знань фахівцями предметної області без залучення програмістів.
Для технологічного проектування використовуються три типи ТР:
1. комплексні таблиці (КТР);
2. таблиці рішень із обмеженими входами (ТРО);
Таблиці рішень із розширеними входами (ТРР).
Комплексна таблиця рішень
Комплексна таблиця (КТР) являє собою опис конкретного об'єкта, процесу, явища, у якому всім елементам відповідають певні значення. Комплексні таблиці служать для тої ж мети, що й фрейми, описані вище, і мають наступні переваги: природність, наочність подання, модульність.
КТР складається з пойменованих елементів - розділів (як фрейми - зі слотів), що характеризують об'єкт, і в цих розділах можуть використовуватися арифметичні вирази для розрахунку значення даних. Розділи можуть бути також заповнені конкретними значеннями даних. Крім того, передбачений механізм посилань на інші таблиці, що дозволяє конструювати складні структури, тобто реалізувати зв'язки між поняттями предметної області.
Розглянутий нижче варіант КТР розроблений для опису переходу операції механічної обробки і складається з 24 розділів-стовпців і змінної кількості рядків. Відмінність цієї таблиці від розглянутих фреймів у тім, що в таблиці закладене правило «ЯКЩО - ТО» у розділі Уф(умова формалізована).
Структура таблиці має вигляд:
№
ЗП
КОП
УФ
DВ
…
ТDВ
САП
ФКТ
ФП
1-я рядок
0.1
…
2-я рядок
…
3-я рядок
…
…
N
…
Перший рядок обов'язковий і складається з назви розділів(імен даних):
№ - номер переходу;
ЗП - зміст переходу;
КОП - код оброблюваної поверхні, він може задаватися явно (наприклад, 21.0.0, або 11.11.0), або через змінну (К.0.0, К.6.0);
УФ - умова формалізована (умова виконання рядка); якщо умовне вираження в цьому розділі істине, те рядок обробляється до кінця, в іншому випадку рядок не виконується;
САП - вхід у підсистему розрахунку фрагмента керуючої програми для цього переходу;
ФКТ - у цьому розділі запам'ятовуються (привласнюються) розміри, отримані в переході для подальшого оперування ними;
ФП - форма друку.
Деякі розділи таблиці можуть бути не заповнені.
Другий рядок (рядок 0.1) може бути відсутнім, якщо перехід не є першим у складі операції. Якщо це початковий перехід, то в цьому рядку описується інформація, загальна для всієї операції: вибирається пристосування, формується «шапка» операційної карти, визначаються значення змінних, що використовуються у наступних рядках, якщо є в цьому необхідність.
Третій і кожний наступний рядок заповнюються відповідно до назв стовпців. Один рядок представляє один технологічний перехід. Зручніше в складі однієї таблиці представити один вид обробки. Наприклад свердління в трьох рядках: неглибоке, глибоке, глухого отвору.
Так само як фрейми, таблиці представляються у двох варіантах: зразки й екземпляри. Зразкизберігаються в базах знань і містять опис об'єкта в загальному виді. Дані представлені тільки іменами, формулами. А таблиця-екземпляр містить уже конкретні значення об'єкта. Для об'єкта «Технологічний перехід» таблиця-екземпляр заповнений розмірами, режимами обробки, шифрами інструментів, певними для обробки конкретної деталі. Опис деталі повинен бути представлений або за допомогою ТКВ, або формалізованою мовою.
