Геометрична схема рами каркасу споруди, основні розміри рами та її перерізів, схеми опор і вузлових з’єднань елементів каркасу, а також схема і значення силового зовнішнього навантаження представлені на рис. 2.1 і мають такі особливості:
Рис. 2.1
§ рама закріплена до “землі” за допомогою трьох опор (шарнірно–нерухомої опори в точці А, затиснення в точці В, шарнірно–рухомої опори в точці С);
§ стержень LH має на обох кінцях шарнірно-циліндричне приєднання до вузлів L та H рами, а стержні DE і DK – такий же характер приєднання одного кінця до вузла D;
§ рама одночасно завантажена в її площині зосередженим моментом M у вузлі F, зосередженою вертикальною силою P в прольоті стержня LH та рівномірно розподіленим силовим горизонтальним навантаженням q стержня GC;
§ всі елементи рами виконані з одного матеріалу;
§ вертикальні елементи (стояки) мають прямокутний переріз з відповідними розмірами та орієнтацією місцевих координатних осей X1,Y1,Z1;
§ горизонтальні (ригелі) та похилі (розкоси) елементи мають однаковий трубчастий переріз з відповідними розмірами та орієнтацією місцевих координатних осей X1,Y1,Z1.
