Задача мінімізації складається з пошуку найпростішої, згідно з обраним критерієм мінімізації, формули. Критерії можуть бути різними, наприклад: кількість змінних у формулі, кількість знаків кон’юнкції та диз’юнкції або комбінація подібних критеріїв. Мінімальною ДНФ булевої функції називається одна з її тупикових ДНФ, якій відповідає найменше значення критерію мінімізації ДНФ. Мінімізація на множині ДНФ і КНФ називається канонічною задачею мінімізації. Мінімальні форми, що одержанні в результаті її розв’зку, називаються мінімальними ДНФ і КНФ. Мінімізація на множині КНФ: для мінімізації на множині КНФ використовують карти Карно. На карті позначають клітки, що відповідають інтерпретаціям, на яких функція дорівнює нулям та одиницям. Після цього проводиться склеювання кліток, що містять нулі для формування мінімальної КНФ, та склеювання клітинок зодиницями для ДНФ. При склеюванні кліток потрібно захопити якнаймога більшу область. Кожна група кліток, що одержана в результаті склеювання, відповідає диз’юнкції (додаванню) тільки тих змінних, які мають однакове значення для всіх кліток групи. Змінні беруться без заперечення, якщо їм відповідає нульове значення, і із запереченням – в іншому випадку. Кон’юнкція одержаних елементарних диз’юнкцій є результатом мінімізації формули.
