Студент отримує завдання, що передбачає розробку алгоритму розв’язку певної задачі та реалізацію його однією з вивчених мов програмування за такими критеріями:
– алгоритм розв’язку задачі оптимальний і забезпечує правильний результат;
– програма забезпечена дружнім інтерфейсом;
– завдання має включати також використання алгоритмів роботи з графікою.
Робота представляється у вигляді окремого звіту, оформленого відповідно вимогам стандарту.
Вибір теми:
– тему студент обирає самостійно зі списку запропонованого цикловою комісією;
– студент може запропонувати свою тему, узгодити її з викладачем та цикловою комісією, але в межах програми даного курсу;
– виконання робіт на одну тему кількома студентами групи допускається в особливих випадках і тільки за погодженням з цикловою комісією.
План роботи (за структурою) повинен розкривати тему і бути відображеним у змісті. План узгоджується з науковим керівником. Виконавець наукової роботи може скласти суто для себе ширший і деталізований робочий план.
Зміст роботи (друкується на окремому аркуші) повинен містити такі частини:
Вступ
Теоретична частина: 2-3 розділи з можливим поділом на підрозділи
Практична частина
Висновки
Список використаної літератури.
Додатки: Лістинг програми, демонстраційні листи.
Вступ, висновки та список використаної літератури не нумеруються.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більші формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадки в тексті або додатках.
Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад:
Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.
Додатки, якщо вони є в роботі, подаються після роботи кожен під номером (наприклад: Додаток № 2) з окремою нумерацією сторінок.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» з зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».
Формули (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).
При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил. Громіздкі формули, до складу яких входять знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують окремими рядками. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти в тексті вільними рядками: вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщається в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:). Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.
Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
1....
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.
Кожну зі складових роботи рекомендується розпочинати з нової сторінки та виділяти заголовок .
Вступ.
У ньому рекомендується:
обґрунтувати теоретичну і практичну актуальність теми;
визначити мету і завдання, які ставить перед собою автор;
підкреслити новизну проблеми та завдання дослідження;
дати перелік та короткий аналіз праць з даної теми (проблеми), включаючи підручники і навчальні посібники;
подати характеристику структури роботи.
У першому розділі рекомендується розкрити понятійні категорії, описати досліджувані явища, дати огляд літератури і порівняти різні концепції, класифікувати зібраний матеріал, виділити актуальність проблеми. В теоретичній частині також розкривається основна суть теми, характеризується об’єкт та предмет дослідження, подається опис предметної області та виконується постановка задачі. Перший розділ може мати самостійну (сформульовану окремими підрозділами або підпунктами) внутрішню структуру.
У другому розділі висвітлюються шляхи застосування результатів дослідження у практиці, а саме:
— алгоритм розв’язку поставленої задачі та інформаційна структура моделі (опис вхідних, вихідних та внутрішніх даних);
опис функціональних частин моделі та розкриття зв’язків між ними;
тестування моделі (перевірка роботи програми на заздалегідь перевірених вхідних-вихідних даних). Причому тестування повинно передбачати всі можливі випадки реакції моделі на різні типи вхідних даних:
опис програми: інтерфейс та керівництво користувача.
Кожен розділ повинен містити лаконічні висновки та узагальнення.
Закінчується робота загальними «Висновками». Список використаної літератури та посилання у тексті повинні відповідати вимогам стандартів. У додатках подається лістінг програми (текст коду) та, за необхідності, демонстраційні листи.
Робота друкується (набирається) студентом самостійно на комп’ютері в одному з текстових редакторів. Формат паперу А4 (210х297 мм), шрифт Times New Roman текстового редактора WORD 14 пт.(1,8 мм) з полуторним міжрядковим інтервалом з полями: верхнє – 2 см, нижнє – 2 см, ліве – 3 см, праве – 2 см.
Орієнтовний обсяг — 20-40 сторінок або, з врахуванням специфіки предмета, в обсязі, що дозволяє розкрити тему. Це питання вирішується з науковим керівником.
Сторінки роботи повинні бути пронумеровані. Номери сторінок рекомендується проставляти зверху по центру. Титульні та перші сторінки не нумеруються, але в загальній нумерації враховуються. У «Змісті» проставляються тільки номери сторінок, з яких починаються розділи, частини, параграфи. Після перевірки науковий керівник приймає рішення про рекомендацію роботи до захисту, про що робить запис на титульній сторінці з пропозицією відповідної оцінки. Дотримання форми титульної сторінки обов’язкове.
Підсумки практики узагальнюються в щоденнику практики. Щоденник практики повинен містити наступні розділи:
індивідуальне завдання,
потижневий графік проходження основних етапів практики;
щоденний короткий звіт про виконання завдань практики;
Перед тим як студент приступить до практики, керівник практики завіряє в щоденнику факт і дату початку практики своїм підписом. По завершенні практики цей факт і дата також засвідчуються підписом керівника практики від підприємства й печаткою організації.
Щоденник практики повинен бути оформлений акуратно, розбірливо, без помарок і підчищень.
Захищені роботи зберігаються в цикловій комісії та здаються в архів у встановленому порядку.
