Людина внаслідок своєї життєдіяльності виділяє тепло в навколишнє середовище. Кількість цього тепла залежить від характеру виконуваної роботи.
Для нормального самопочуття потрібно, щоб був налагоджений постійний відвід випромінюваного організмом тепла. Здатність людського організму підтримувати постійну температуру тіла за рахунок регулювання відведення тепла називається терморегуляцією.
Відведення тепла проходить з поверхні тіла людини за рахунок конвекції, випаровування вологи і випромінювання, а також з повітрям, яке людина видихає. Скрите тепло, яке поглинається під час випаровування поту може становити до 60 % від загальної кількості тепла, що відводиться в навколишнє середовище від тіла людини.
Нормальне теплове самопочуття людини під час виконання будь-якої роботи може бути досягнуто за певної комбінації таких параметрів повітря: температури, швидкості руху і відносної вологості. Значення цих параметрів, які забезпечують найкраще самопочуття і найвищу працездатність людини, вважають оптимальними нормами мікроклімату. Відхилення зазначених параметрів повітряного середовища від оптимальних норм створює несприятливі метеорологічні умови, що призводять до погіршення самопочуття, передчасної втоми людини і зниження її працездатності.
Температура повітря впливає на інтенсивність тепловіддачі, оскільки її різниця є рухомою силою цього процесу. Чим більша ця різниця, тим інтенсивніше тіло людини віддає тепло в навколишнє середовище.
Швидкість переміщення повітря (рух) також значно впливає на віддачу тепла організмом у навколишнє середовище. З підвищенням швидкості руху повітря як фактора, що посилює охолоджувальну здатність, тепловіддача організму зростає.
На процес теплообміну суттєво впливає вологість повітря, її підвищення (понад 85 %) ускладнює процес терморегуляції організму, тому що високий парціальний тиск водяної пари в повітрі знижує інтенсивність процесу випаровування вологи з поверхні шкіри, а це може спричинити підвищення температури тіла і погіршення самопочуття (головний біль, втрата свідомості, тепловий удар).
Шкідливо впливає на людину також і надмірна сухість повітря (відносна вологість нижча 30 %).
У діючих правилах [1] наводяться оптимальні норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень, а також допустимі норми мікроклімату для виробничих приміщень з надмірним виділенням явного тепла (додаток 1). До приміщень з надмірним виділенням явного тепла належать такі, в яких у повітря випромінюється понад 23 Дж/м3с тепла.
Нормовані параметри мікроклімату: температура, відносна вологість і швидкість руху повітря в приміщені встановлюються з урахуванням наявних там теплонадлишків залежно від періоду року і категорії робіт за енерговитратами.
Всі роботи, що виконуються людиною [2], залежно від енерговитрат на їх виконання поділяються на три категорії:
1. Легкі фізичні роботи поділяються на категорії: Іа -роботи виконуються сидячи, енерговитрати до 120 ккал/год або до 139 Вт; ІІб - роботи, які виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням, але не потребують систематичної фізичної напруги або підняття і перенесення вантажів. Енерговитрати 121... 150 ккал/год або 140... 174 Вт.
2. Фізичні роботи середньої важкості поділяються на категорію ІІа - пов'язані з постійним ходінням, роботи, що виконуються сидячи або стоячи, але не потребують перенесення вантажів. Енерговитрати від 151 до 200 ккал/год, або 175...232 Вт, категорію ІІб - пов'язані з ходінням і перенесенням невеликих вантажів (до 10 кг). Енерговитрати 201...250 ккал/год, або 233...29 Вт.
3. Важкі фізичні роботи, які пов'язані з систематичною напругою, постійним переміщенням і пересуванням значних вантажів (понад 10 кг). Енерговитрати понад 250 ккал/год (290 Вт).
У виробничих умовах треба вміти визначати параметри мікроклімату і порівнювати їх з нормами [1] (додаток 1).
