В умовах виробництва проби повітря беруть на робочих місцях на висоті 1,5...2 м від підлоги (у зоні дихання).
Натискаючи однією рукою на головку штока, іншою відводять стопор. Як тільки шток почав рухатись, стопор відпускають і повітря просмоктується через трубку. Коли кінець стопора надійде у нижнє стопорне заглиблення канавки штока, почується ляск. Рух штока припиняється, але просмоктування повітря продовжується внаслідок залишкового вакууму в сільфоні. Витримавши час, потрібний для досліду (час просмоктування за табл. 6.2), за довжиною стовпчика порошку, що прореагував, знаходять концентрацію досліджуваної речовини. Для цього кладуть індикаторну трубку в затискач та визначають за шкалою концентрацію.
Для розширення границі вимірювання у разі визначення концентрації деяких газів або пари передбачена можливість просмоктування через індикаторну трубку двох різних об'ємів повітря.
Якщо концентрація деякого газу або пари нижча за чутливість приладу, то потрібно провести багаторазове (до 5 раз) просмоктування максимального об'єму повітря. Фактична концентрація буде рівна отриманій, поділеній на кількість разів просмоктування.
Отримані результати порівнюють з ГДК конкретної речовини та роблять висновок про стан повітряного середовища за газовим фактором [4].