Іонізуючими називаються випромінювання, взаємодія яких з середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків (за рахунок утворення заряджених полів та молекул – їх іонізації)
Джерелами ІВ (окрім радіоактивних ізотопів елементів, космічних променів та інших природних джерел) можуть бути різні установки та пристрої, спеціально генеруючі їх, для певних цілей (приклад, установки для рентгенівського аналізу), а також високовольтні електровакуумні прилади.
До іонізуючих відносяться γ, рентгенівське (електромагнітні), α-, β-, протонне, нейтронне та ін. (корпускулярне) випромінювання:
- γ виникає при ядерних реакціях;
- рентгенівське-сукупність гальнівного та характеристичного випромі-нювання з енергією 1-1000 кеВ;
- гальнівне – виникає при зміні кінетичної енергії заряджених часток;
- характеристичне-виникає при зміні енергетичного стану атома.
Електромагнітне випромінювання має високу проникаючу та низьку іонізуючу здатність.
"Норми радіаційної безпеки" (НРБ) - основний документ, який встановлює безпечні рівні опромінювань, ПДК радіонуклидів для робітників та ін. Згідно НРБУ-96 по допустимим дозовим межам встановлені 3 категорії опромінених осіб:
- А - персонал, тобто особи, які працюють з джерелами ЇВ;
- Б - обмежена частина населення, тобто особи по умовам проживання чи розміщення робочих місць підлягають впливу ІВ, що використовується в закладах чи тих, що виділяються в навколишнє середовище з відходами;
- В - решта населення.
В залежності від чуттєвості органів людини до ЇВ вони діляться на 3 групи:
Вимірювальні прилади для радіоаційного контолю умовно розподіляються на три групи:
1) рентгенометри – для вимірювання потужностіекспозиційної дози (Рекс)
(ДРГ-2-0.3, "ЛУЧ-А", ИМА-1, УСНТ-1м та ін.);
2) радіометри-для вимірювання густини потоків ІВ (РУП-1, ТИСС, РВ-4, РЖГ2-0,3 та ін.);
3)дозиметри-для вимірювання дози ІВ (ДК-0,2, СРМ-2, КИД-2 та ін.)
Найбільш розповсюджені дозиметри і рентгенометри.
Вплив малих доз іонізуючого випромінювання може накопичуватись (кумулятивний ефект).
Іонізуюче випромінювання впливає не лише безпосередньо на саму людину, а й на його майбутнє потомство (генетичний ефект).
Різні органи організму людини мають різну чутливість до іонізуючого випромінювання.
Ступінь впливу іонізуючого випромінювання залежить від індивідуальних особливостей організму людини.
Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини може бути зовнішнім, внутрішнім (коли радіоактивна речовина потрапила в організм людини при вдиханні чи з їжею) та комбінованим. Ступінь радіоаційного ураження залежить від типу випромінювання, тривалості та дози опромінення, фізико-хімічних властивостей радіоактивної речовини та індивідуальних особливостей організму людини.
Іонізуюче випромінювання проникаючи в організм людини, передає свою енергію органам та тканинам шляхом збудження та іонізації атомів і молекул, що входять до складу клітин організму. Це веде до зміни хімічної структури різноманітних з‘єднань, що призводить до порушення біологічних процесів, обміну речовин, функції кровотворних органів, змін у складі крові тощо. Радіоаційні ураження можуть бути загальними та місцевими (проміневі опіки шкіри, слизових оболонок і т. п.).
Біологічна дія іонізуючого випромінювання умовно підрозділяти на:
1) первинні фізико-хімічні процеси, що виникають у молекулах живих клітин і навколишнього їхнього субстрату;
2) порушення функцій цілого організму як наслідок первинних процесів.
Класифікація наслідків опромінення людей показана на рис.
Проектування захисту від ІВ проводиться з урахуванням категорії опромінених осіб та дозами опромінення. Для осіб, які відносяться до категорії А, проектна потужність еквівалентної дози Рн.
Захист від невикористаного рентгенівського випромінювання здійснюється згідно з Санітарними правилами робіт з джерелами невикористаного рентгенівського випромінювання №1960-79.
Захист від нейтронного захисту зводиться до уповільнення швидких нейтронів та їх наступним поглинанням. Добре уповільнюють нейтрони вода, парафін, графіт, берилій. Нейтрони малої енергії поглинаються бором, тому він вводиться в бетон, свинець, гуму. Таким чином для захисту від нейтронного випромінювання використовують легкі матеріали з малим атомним напором, так як нейтрон втрачає тим більше енергії, чим ближче його маса до маси ядра атома. При цьому зазвичай нейтронне випромінювання супроводжується γ- випромінюванням і треба передбачити захист від нього.
Засоби індивідуального захисту. Робітники, які працюють з відкритими джерелами забезпечуються спецодягом, що запобігає від радіоактивних забруднень і захищає робітників від α- та по можливості від β-випромінювань. До такого спецодягу відноситься: халати із білої бавовняно-паперової тканини, капелюшки, гумові рукавички, капці і засоби для захисту органів дихання.
Радіаційні ефекти опромінення людей
При виконанні особливо небезпечних робіт використовуються комбінезони. Робітник забезпечується натільною білизною із бязі, полотна чи ситця, черевиками і нефарбованими трикотажними шкарпетками.
Використання радіопротекторів. Радіопротектори – хімічні елементи, які підвищують стійкість організму проти опромінення. До них відносяться: ціанід натрію, азіди, речовини, що містять сульфідні групи та ін. Ці препарати здатні зв'язувати радіонукліди, що потрапляють в організм, попереджувати їх потрапляння в тканини і органи, а також допомагати швидкому виведенню їх з організму.
