Теоретичні основи горіння.

Основним законодавчим документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України «Про пожежну безпеку», прийнятий 17 грудня 1993 року. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Горіння — це екзотермічна реакція окисцення речовини, яка супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум'я та (або) світінням. Для виникнення горіння необхідна наявність горючої речовини, окисника та джерела запалювання.

Розрізняють два види горіння: повне — при достатній кількості окисника, і неповне — при його пониженій кількості.

За горючістю речовини і матеріали поділяють на негорючі, важкогорючі та горючі.
Негорючі – це речовини і матеріали, які не здатні горіти у повітрі. Серед них можуть бути пожежонебезпечні, наприклад, окислювачі і речовини, що виділяють горючі продукти при взаємодії з водою, киснем повітря або з іншими речовинами. До негорючих речовин належать усі мінеральні та більшість штучних неорганічних матеріалів.
Важкогорючі – речовини і матеріали, що здатні горіти в повітрі при дії джерела запалювання, але не здатні самостійно горіти після його вилучення. Це можуть бути композиції, що складаються з органічного матеріалу і мінерального наповнювача.
Горючі – речовини і матеріали, що здатні займатися при дії джерела запалювання і самостійно горіти після його вилучення.

У місцях, для зберігання пожежонебезпечних речовин та матеріалів не допускаються дії з застосуванням вогню чи такі, що викликають іскроутворення. Електропроводка в цих місцях повинна бути знеструмлена чи зроблена у вибухобезпечному виконанні.

Тара, у якій знаходяться лакофарбові матеріали, повинна бути справною, що щільно закривається і небиткою. Використовувати для цієї мети скляний посуд забороняється.

Зберігання порожньої тари з-під пожежонебезпечних і шкідливих речовин і сумішей, а також їх очищення слід виконувати на спеціально відведених і обгороджених площадках, погоджених з пожежною охороною об`єкта.

Не допускається залишати порожню тару в робочій зоні.

Щоб уникнути вибуху при огляді порожньої тари забороняється користуватися сірниками й іншими джерелами вогню.

У складських приміщеннях під час зберігання різних речовин та матеріалів слід ураховувати їхні пожеже небезпечні фізико-хімічні властивості (здатність до окислення, самонагрівання, займистість у разі потрапляння вологи, взаємодії з повітрям тощо), сумісність, а також ознаки однорідності речовин, що застосовуються для гасіння пожежі.