Основні положення Закону України «Про ОП».

Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла Закон України „Про охорону праці". Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

В Законі України „Про охорону праці" (ст. 4) задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

— пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

— повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

— обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпши від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

— використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

комплексне розв язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

— встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

— здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

— співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та профспілками (представниками трудових колективів) при прийнятті рішень з охорони праці;

— міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці.

Гаранти прав громадян на охорону праці:

Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору (ст. 6).

Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві (ст. 7).

Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань (ст. 8).

Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці (ст. 9).

Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я (ст. 11).

Відшкодування моральної шкоди (ст. 12).

Обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці (ст. 17).

Обов'язки працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці (ст. 18).

Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій (ст. 19).

Економічне стимулювання охорони праці (ст. 29).

Відшкодування підприємствам, громадянам і державі збитків, завданих порушенням вимог щодо охорони праці (ст. 30).

Застосування штрафних санкцій до підприємств, організацій та установ (ст. 31).

Відшкодування шкоди у разі ліквідації підприємства (ст. 32).