USING (Misto)

В цьому запиті проблема перевірки стовпчика Type вирішена по-іншому: перевірка переміщена із секції WHERE в секцію ON обидвох зовнішніх сполучень. В цьому випадку стовпчик Type буде перевірятися на етапі побудови кожного зовнішнього з’єднання, коли рядки, розширені значеннями NULL, ще не добавлені в таблицю результатів – тому перевірка

Type IS NULL – зайва.

Оскільки таблиця Parents зустрічається в секції FROM двічі в різних ролях, потрібно призначити їй два різних псевдоніми (Mothers та Fathers), щоб в секції SELECT можна було вказати правильні стовпчики.

Як видно із прикладу, - запит за стандартами SQL2 точно і одночасно вказує, що повинна виконати СУБД.

Немає ніякої неясності щодо порядку з’єднання таблиць чи щодо того, які з’єднання є зовнішніми, а які – внутрішні.

Всі інші секції оператора SELECT (приклад, WHERE чи ORDER BY) можуть так само використовуватися і з розширеним синтаксисом секції FROM. Зв’язок між секціями залишається тим самим, що і раніше. Спочатку виконуються дії, вказані в секції FROM, в т.ч. всі з’єднання чи запити на з’єднання. Умови з’єднання, вказані в секціях USING чи ON, трактуються як частина того конкретного з’єднання, для якого вони визначаються.

Коли виконання дій в секції FROM закінчується, до таблиці результатів застосовуються умови відбору, вказані в секції WHERE, і т.д.

Таким чином, в секціях ON чи USING вказуються умови відбору, які застосовуються до окремих сполучень; в секції WHERE вказується умова відбору, яка застосовується до результуючої таблиці всіх цих сполучень =>

Коли з’єднання одне (сполучаються лише дві таблиці) – немає різниці, де вказувати умову відбору в секції WHERE чи в секції ON.

Коли ж в запиті – більш ніж одне з’єднання (сполучаються більш ніж дів таблиці) – то ефективніше буде вказувати умову в секції ON – тоді вона буде застосовуватися ще до добавлення в таблицю результатів рядків, розширених значеннями NULL.