Класи умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас - ОПТИМАЛЬНІ умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працю­ючих, а й створюються передумови для підтриму­вання високого рівня працездатності.

Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих фак­торів встановлені для мікрокліматичних параметрів і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середо­вища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2 клас - ДОПУСТИМІ умови праці - характери­зуються такими рівнями факторів виробничого се­редовища і трудового процесу, які не перевищу­ють встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану ор­ганізму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чи­нять несприятливого впливу на стан здоров'я пра­цюючих і їх потомство в найближчому та віддале­ному періоді.

3 клас - ШКІДЛИВІ умови праці — характеризу­ються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити не­сприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організ­мі працюючих поділяються на 4 ступені:

1 ступінь (3.1) - умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та найчасті­ше сприяють зростанню захворюваності з тимчасо­вою втратою працездатності.

2 ступінь (3.2) - умови праці, що характеризую­ться такими рівнями факторів виробничого середо­вища і трудового процесу, які здатні викликати стій­кі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загаль­ної захворюваності, появи окремих ознак професій­ної патології.

3 ступінь (3.3) - умови праці, що характеризую­ться такими рівнями шкідливих факторів виробничо­го середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань.

4 ступінь (3.4) - умови праці, що характеризую­ться такими рівнями факторів виробничого середо­вища, які здатні призводити до розвитку виражених форм професійних захворювань, значного зростан­ня хронічної патології та рівнів захворюваності з тим­часовою втратою працездатності.

4 клас - НЕБЕЗПЕЧНІ (ЕКСТРЕМАЛЬНІ) - умови праці, що характеризуються такими рівнями факто­рів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професій­них уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

2. Порядок виконання.

2. 1. Завдання до контрольної роботи.

1. Згідно зі своїм варіантом (номер за списком групи) вибрати назву підприємства або приміщення і робочого місця, на якому необхідно провести атестацію умов праці (додаток Б).

2. З таблиці, вказаної викладачем, (додаток В), згідно зі своїм варіантом переписати:

Ø назви факторів виробничого середовища;

Ø одиниці вимірювання;

Ø відповідні чисельні значення, які є фактичними (отримані шляхом вимірювань на даному робочому місці).

3. Необхідно ретельно ознайомитися з головними відомостями про атестацію робочих місць, які викладено у розділах 1-3 і двох підрозділах розділу 4 (стор.3-7):

Ø основні поняття, що застосовуються в гігієнічній класифікації;

Ø класи умов праці за ступенями шкідливості та небезпечності.

4. Вимоги до оформлення.

Контрольна робота повинна містити:

Ø титульний лист (стандартний);

Ø фактичні значення (початкові) у вигляді таблиці;

Ø заповнений бланк карти умов праці (додаток А);

Ø пояснювальну записку (8-10 стор.).

У пояснювальній записці до кожного пункту “Карти умов праці” повинна міститися необхідна інформація, на основі якої робиться висновок про шкідливість даного фактора виробничого середовища, тобто:

Ø фактичне значення параметра (згідно варіанта) для 1-11 пунктів карти або фактичне значення для даного фактора, яке повинно бути обґрунтовано (надано опис тієї роботи (дій працівника), яку виконує робітник згідно аналізуємого пункту “Карти умов праці”), або необхідний розрахунок, на підставі якого визначались окремі фактичні значення - для 12, 13 пунктів “Карти умов праці”;

Ø нормативне значення (ГДК або ГДР) для даного фактора;

Ø посилання на номер і назву нормативного документа, з якого береться нормативне значення, та стисле пояснення на підставі яких критеріїв обрана норма (тільки для 1-11 пунктів “Карти умов праці”);

Ø висновок про ступінь шкідливості даного фактора;

Ø у разі відхилення від норми висновок про можливі наслідки для стану здоров’я працюючого.

Нумерація пунктів пояснювальної записки повинна співпадати з нумерацією відповідних пунктів “Карти умов праці”.

Інформація, що повинна міститися в “Карті умов праці” по графам :

графа 1. Номер фактора виробничого середовища (ФВС);

графа 2. Перелік усіхвиявлених ФВС;

графа 3.Вноситься нормативне значення – діапазони (оптимальний/допустимий) виявленого фактору, яке було знайдено у відповідному нормативному документі;

графа 4. Вноситься фактичне значення ФВС отримане по результатах вимірювання і розрахунків (з початкової таблиці варіанта). У випадках, коли по деяким ФВС немає фактичних значень в «Карті умов праці» ставиться позначка «відсутній»;

графа 5. Вноситься тривалість дії кожного ФВС у відсотках від загальної тривалості робочої зміни (при необхідності);

графа 6, 7, 8, 9, 10. Для кожного ФВС, при наявності відхилення фактичного значення від нормативного, вноситься позначка «+» в графу 6, 7, 8, 9 або 10 в залежності від ступеня шкідливості.

графа 11. Вноситься примітка «оптим.» або «допуст.», якщо для даного ФВС в графі 3 вказувались обидва діапазони і фактичне значення знаходиться в одному з них.

Пояснювальна записка повинна відповідати пунктам “Карта умов праці” і починатися з наведення такої інформації:

1. Назва робочого приміщення (варіант);

2. Назва робочого місця (варіант);

3. Категорія важкості, за якою працює робітник (базуючись на своєму життєвому досвіді і своїй уяві про задане робоче місце);

4. Тип робочого місця (постійне/непостійне).

Робоча зона - простір, обмежений огороджуючими конструкціями робочих приміщень, висотою до 2 м над рівнем підлоги чи площадки, на якій знаходяться місця постійного чи непостійного перебування робітників.

Постійне робоче місце – місце, на якому робітник знаходиться більшу частину свого робочого часу (більш 50% чи більш 2 години безперервно); при роботі в різних пунктах - уся робоча зона.

Непостійне робоче місце - місце перебування робітника менш 50% свого робочого часу або менш 2 годин безперервного перебування.

Теплий період року - період із середньодобовою температурою зовнішнього повітря вище 10⁰С.

Холодний період року – період із середньодобовою температурою зовнішнього повітря -10⁰С і нижче.

Легка фізична робота (категорія I) - робота з витратою 120 ккал/год - категорія Iа (робота сидячи без фізичної напруги); робота з витратою 120-150 ккал/год - категорія Iб (робота сидячи, стоячи чи пов’язана з ходьбою, що супроводжується деякою фізичною напругою).

Фізичні роботи середньої важкості з витратою енергії 150-200 ккал/год - категорія IIа (ходьба з перенесенням ваги до 1 кг чи сидячи з переміщенням цих вантажів); витратою енергії 200-250 ккал/ч. Робота IIб (ходьба з перенесенням ваги до 10 кг).

Важкі фізичні роботи (категорія III) - робота з витратою більш 250 ккал/год (ходьба з перенесенням ваги більш 10 кг).