Принцип дії вогнегасника полягає в витисненні порошку з вогнегасника за рахунок тиску газів. Порошок потрапляє на осередок займання, ізолює поверхню від кисню повітря. Крім цього, порошок містить речовини, які під дією теплоти розкладуються з утворенням вуглекислого газу, а також хімічні речовини, яки гальмують реакції горіння. В залежності від марки порошку вогнегасники можуть гасити як звичайні матеріали ( деревина, пластмаси, ЛЗР інші), а також лужні метали, газ, електрообладнання під напругою до 6 кВ. Відзначимо, що для гасіння пожеж в звичайних електромережах ( до 380 В) можливо використовувати будь-який тип порошків. При роботі з вогнегасником слід запобігати потрапляння порошку в органи дихання та очі.
Догляд за вогнегасником полягає в періодичному (1 раз на півроку, рік) перевірці якості порошку та наявності газу в балончику. Для цього слід викрутити кришку вогнегасника, викрутити балончик з газом. Балончик перевіряють зважуванням, порошок на текучість – при струсу повинен коливатися як рідина. В порошку не повинно бути грудочок. При потребі порошок прогрівають при температурі до 60оС, грудки розтирають. В процесі зберігання не рідше як раз в місяць слід струшувати порошок, щоб запобігти його злежуванню.
Вибір типу та визначення потрібної кількості вогнегасників здійснюється згідно з нормами залежно вад їх вогнегасної спроможності, граничної площі, класу пожежі горючих речовин та матеріалів у захищуваному приміщенні або на об’єкті, що потребує захисту (стандарт ІSО N 3941-77):
клас А — пожежі твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);
клас В — пожежі горючих рідин або твердих речовин, які розтоплюються;
класС — пожежі газів;
клас Д - пожежі металів та їх сплавів;
класЕ - пожежі, пов'язані з горінням електроустановок.
Крім перерахованих параметрів, береться до увага також категорія приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою.
Вибір типу вогнегасника (пересувний чи переносний) обумовлений розмірами можливих осередків пожеж; у разі збільшених їх розмірів рекомендується використовувати пересувні вогнегасники.
Для гасіння великих площ горіння, коли застосування ручних та пересувних вогнегасників є недостатнім, на об'єкті мають бути передбачені додатково ефективні засоби пожежогасіння.
Необхідно враховувати кліматичні умови експлуатації будівель та споруд, вибираючи вогнегасник з відповідною температурною межею використання.
Якщо на об'єкті можливі комбіновані осередки пожеж, то перевага у виборі вогнегасника віддається більш універсальному щодо області застосування.
Громадські будівлі та споруди повинні мати на кожному поверсі не менше двох переносних вогнегасників.
Комплектування технологічного устаткування вогнегасниками здійснюється відповідно до вимог технічних умов (паспортів) на це устаткування або відповідних галузевих правил пожежної безпеки, затверджених у встановленому порядку.
Комплектування імпортного устаткування вогнегасниками здійснюється згідно з умовами договору на його поставку.
У місцях зосередження коштовної апаратури й устаткування кількість засобів пожежогасіння може бути збільшена.
Коли від пожежі захищаються приміщення з ЕОМ, телефонних станцій, музеїв, архівів тощо, слід враховувати специфіку вогнегасник речовин у вогнегасниках, які призводять під час гасіння до псування обладнання. Ці приміщення рекомендується оснащувати вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням гранично допустимої концентрації вогнегасної речовини.
Виробничі приміщення категорії Д, а також такі, що містять негорючі речовини й матеріали, можуть не оснащуватися вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100 м2. Необхідність встановлення вогнегасників у таких приміщеннях визначають керівники підприємств.
Відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника не повинна перевищувати 20 м для громадських будівель та споруд; 30 м — для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини); 40 м - для приміщень категорій В, Г; 70 м — для приміщень категорії Д.
Розміщення вогнегасників повинно відповідати наступним вимогам: висота підвісу повинна бути не більше 1,5 м від нижнього краю вогнегасника до підлоги і не менше 1,2 м від краю дверей при їх відчиненні. Крім того, вогнегасник треба встановлювати так, щоб було видно інструкцію на корпусі. Заряджання і перезаряджання вогнегасника проводять у відповідності до інструкції. Газові вогнегасники необхідно оберігати від нагрівання. Пінні вогнегасники на зимовий період бажано занести в опалюване приміщення.
За наявності декількох невеликих приміщень з однаковим рівнем пожежонебезпеки кількість необхідних вогнегасників визначається згідно з урахуванням сумарної площі цих приміщень.
У місцях наявності великої кількості ЛЗР, ГР та легкогорючих матеріалів (каучук, гума тощо) доцільно встановлювати стаціонарні або пересувні вогнегасники типу ОВП-100, ОУ-25, ОУ-80, ОП-100, ОПА-100, ОП-250 і т.п.
Приміщення, обладнані автоматичними стаціонарними установками пожежогасіння, забезпечуються вогнегасниками на 50%, виходячи з їх розрахункової кількості.
Як первинні засоби для гасіння пожежі можна використовувати суху землю, пісок, повсть з брезенту, войлоку або азбестові полотна. Пісок повинен зберігатись у щільно закритих ящиках. Якщо помічено, що пісок вологий і утворилися грудки, то його необхідно просушити і просіяти. Повсть повинна зберігатись у металевих футлярах з кришками. Один раз на місяць її необхідно просушувати і очищати від пилу.
До протипожежного інвентарю відносяться багри, ломи, лопати, сокири, відра. Цей інвентар повинен бути пофарбований у червоний колір. Забороняється використовувати його для інших цілей. Комплекти цього інвентарю збирають на спеціальних щитах, котрі знаходяться на видних і доступних місцях. На кожному із щитів повинні бути: сокири - 2 шт.; ломи і лопати - по 2 шт.; багри - 3 шт.; відр - 2 шт.; вогнегасники - 2 шт.; покривала з негорючих матеріали – 1шт.
Біля щита повинен стояти ящик з піском (не менше 0,5 м3 ).Усі навчальні приміщення повинні бути забезпечені засобами пожежегасіння у відповідності до вимог.
