Кафедра виробничо-інформаційних технологій та безпеки життєдіяльності
Практичне заняття №5
Гігієнічна оцінка виробничого шуму. та оцінка параметрів вібрації
«Основи охорони праці» для студентів 4 курсу всіх спеціальностей
ПОЛТАВА - 2О12
ТЕМА: Гігієнічна оцінка виробничого шуму та оцінка параметрів вібрації.
Мета: навчитися визначати здійснювати гігієнічне нормування, контроль та захист від шуму і вібрацій.
ВСТУП
Шум – це будь-який небажаний звук, якій наносить шкоду здоров'ю людини, знижує його працездатність, а також може сприяти отриманню травми в наслідок зниження сприйняття попереджувальних сигналів. З фізичної точки зору – це хвильові коливання пружного середовища, що поширюються з певної швидкістю в газоподібній, рідкій або твердій фазі.
За частотою звукові коливання, які ми чуємо лежать в діапазоні від 20 до 20000 Гц. Найбільша чутність звуку людиною відбувається в діапазоні від 800 до 4000Гц. Найменша – в діапазоні 20–100Гц. Реакція на сприйняття шуму людиною залежить також від тривалості дії звукових хвиль.
Рівень шуму визначають у відносних одиницях – децибелах (дБ) від 0 до 140 Дб. У таблиці 1 наведено рівні інтенсивності звуку різних джерел шуму.
Дія шуму на людину:
- біля 20 дБ – комфортний рівень;
- 30 – 70 дБ – вплив на нервову систему;
- більше 85 до 120 дБ – погіршення слуху;
- 120 дБ та вище – больовий поріг, тимчасова або постійна втрати слуху.
Таблиця 1
Рівень звукового тиску різних джерел шуму
Джерело шуму
Інтенсивність звуку, дБ
Шум зимового лісу в тиху погоду
2-4
Шепіт на відстані 1 м
Розмова середньої гучності на відстані 1 м
60-74
Робота верстатів, що створюють значний
80-100
шум (робоче місце біля верстата)
Робота иневмокомпресора, штампувального
преса на відстані 1 м
Шум реактивного двигуна літака
130-140
на відстані 2-3 м
Людське вухо неоднаково відчуває звуки різних частот. Звуки малої частоти людиною сприймаються як менш гучні, порівняно зі звуками більшої частоти тієї ж інтенсивності. Найнесприятливішими для органів слуху є високочастотні шуми від 1000 до 10000 Гц. На рисунку 1 наведені криві рівнів гучності різних за частотою звуків.
Способи боротьби з шумом механічного походження є такими :
v зниження шуму в джерелі його виникнення (вибір на стадії проектування кінематичних і технологічних схем, які знижують динамічні навантаження в устаткуванні);
v зниження діючого шуму на шляху розповсюдження від джерела виникнення (шумопоглинання, шумоізоляція) ;
v зменшення шкідливої дії шуму застосуванням індивідуальних засобів захисту (вкладиші у вигляді тампонів, які встромляються у слуховий канал; протишумові навушники, які закривають вушну раковину зовні; шлеми та каски) та запровадженням раціональних режимів праці і відпочинку.
З метою додаткового зниження звукової енергії, що відбивається від поверхонь приміщення, використовують звукопоглинаючі конструкції і матеріали. Пористі та волокнисті конструкції та матеріали, здатні поглинати падаючу на них енергію звукових хвиль, яка в цьому випадку витрачається на приведення в рух повітря в масі конструкції або на деформацію волокон. Звукопоглинаючими матеріалами є поліуретан, мінеральна вата, супертонке скловолокно, пористий бетон, перфоровані гіпсові плити та ін. Звукопоглинаючі та звукоізолюючі матеріали зазвичай використовують разом.
Поверхня звукопоглинального облицювання характеризується коефіцієнтом звукопоглинання α, який дорівнює відношенню інтенсивності поглинутого звуку до інтенсивності звуку, що падає
α = J /J (1)
Коефіцієнт звукопоглинання а залежить під виду матеріалу, його товщини, шпаристості, величини зерен або діаметра волокон, існування зашаром матеріалу повітряного зазору та його ширини, частоти і кута падіння звуку, розмірів конструкцій звукопоглинання тощо. Для відкритого вікна α = 1 на всіх частотах. Коефіцієнти звукопоглинання деяких матеріалів наведені в таблиці 3.
/J 
(1)