Вказівка шрифтів

Яку б назву шрифту ви не вказали в якості атрибуту CSS, гарантії того, що цей шрифт буде встановлено на комп'ютері всіх відвідувачів Web-сайта, немає. Якщо вказаний вами шрифт не встановлений на комп'ютері відвідувача сайта, його браузер зробить підстановку іншого шрифту, але якого саме, передбачити важко. Для розв'язання цієї проблеми є декілька способів:

• Вказуйте тільки найпоширеніші шрифти. До таких відносяться шрифти, що постачаються з Windows, Microsoft Office та з поширеними браузерами.

• Вказуйте загальні ознаки шрифтів. Для цього призначені наступні ключові слова:

serif - “serif” означає засічки, маленькі горизонтальні риски, які використовуються в деяких шрифтах. Детальніше про них буде розказано трохи далі в цьому розділі. Використання ж ключового слова serif означає, що буде використаний системний шрифт за умовчанням із засічками. Як правило, це Times New Roman або Times Roman.

sans-serif- системний шрифт за умовчанням без засічок. Швидше всього, ним буде Arial або Helvetica.

cursive ~ шрифт “під рукописний”.

fantasy - декоративний шрифт.

monospace - моноширинний шрифт, що використовується в системі за умовчанням. Швидше всього, це буде Courier New або Courier.

Як показує практика, коли ви вказуєте cursive або fantasy, браузер може вибрати що завгодно. Відповідність же інших ключових ознак конкретним шрифтам більш-менш нормалізувалася.

• Вказуйте відразу декілька шрифтів. При використанні атрибута font-family ви можете вказати цілий список шрифтів, при цьому ви можете вказати їх в порядку переваги. Наприклад:

H1 { font-family: Verdana, Arial, Helvetica, sans-serif; }

Спочатку браузер перевірить, чи доступний шрифт Verdana, і якщо він доступний, буде використовувати саме його. Якщо ж шрифт Verdana недоступний, точно така ж перевірка буде вироблена по відношенню до Arial. Якщо недоступний і Arial, настане черга Helvetica, а потім - шрифту за умовчанням без засічок, який встановлено в системі.