Державна політика України щодо охорони праці виходить з конституційного права кожного громадянина на належні, безпечні і здорові умови праці та пріоритету життя і здоров'я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності. У реалізації цієї політики значну роль має відігравати постійне поліпшення умов і безпеки праці, зменшення рівнів травматизму та професійної захворюваності.Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України, спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням і ґрунтується на принципах: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм із цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;установлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності та видів діяльності;використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних та нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;забезпечення координаційної діяльності державних органів, установ, організацій та громадських обєднань, що вирішують різні проблеми охорони здоровя, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва та проведення консультацій між власниками та працівниками, між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов праці та її безпеки.
7. Основні положення Закону України „Про охорону праці”.
Законодавчими актами що визначають основні положення про охорону праці є: Загальні закони України : Конституція України; Закони України : “Про охорону праці”;“Про охорону здоров’я”;“Про пожежну безпеку”; “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”; Кодекс законів про працю України.Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення""Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку""Про дорожній рух"Спеціальні законодавчі акти:Нормативні акти про охорону праці; Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці; Будівельні норми та правилаПоложення про створення державних нормативних актів з охорони праці – ДНАОП. Це норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці, обов'язкові для виконання і дотримання усіма підприємствами та установами.ДНАОП можуть бути міжгалузевими і галузевими. Міжгалузевий нормативний акт про охорону праці – це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від відомчої (галузевої) належності та форм власності. Галузевий нормативний акт про охорону праці – НАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації певної галузі.
8.Основні положення Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ), визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття -система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
суб'єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик;
Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:
надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками;
{ Абзац третій статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008; в редакції Закону N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
