I. Обґрунтування досліджень

Мікроклімат (умови газового та теплового обміну людини з навколишнім середовищем на робочому місці (у робочій зоні) при трудовій діяльності) визначається станом повітряного середовища та температурою оточуючих предметів (виробниче устаткування, матеріали тощо).

У несприятливих умовах мікроклімату людину турбує відчуття холоду або жару, можливі застудні захворювання, підвищення або зниження температури тіла і наступні тимчасові або стійкі патологічні зміни в організмі. Несприятливий мікроклімат призводить до зниження продуктивності праці та збільшення травматизму.

Захист від несприятливого мікроклімату проводиться у кількох напрямках: вдосконалення виробничого устаткування і технологіч­них процесів, що забезпечує зниження зовнішніх теплових випромінювань; автоматизація процесів, що дає змогу видалити робітника (оператора) із небезпечних зон у кабіну керування зі сприятливим мікрокліматом; раціональне опалення, вентиляція і кондиціювання приміщень (кабін керування); застосування тепловідвідних екранів, водяних і повітряних завіс, повітряного душування; раціональний режим праці і відпочинку (регламентація періодичного відпочинку в сприятливих умовах), спецодяг і захисний одяг; обґрунтовані питний режим і режим харчування.

Параметри мікроклімату повинні відповідати нормам:

ДСН 3.3.6.042-99 (Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень).

Метеорологічні умови – це фізичний стан повітря, який визначається діючим на організм людини поєднанням температури, вологості, швидкості руху повітря, атмосферного тиску, випромінюванням нагрітої поверхні (променевого тепла).

Терморегуляція – це здібність людини регулювати тепловий баланс в залежності від стану навколишнього середовища, зберігаючи при цьому температуру свого тіла на постійному рівні (в нормі 36,6°С).

Відносна вологість - це відношення кількості водяних парів, що є у даному об'ємі повітря, до гранично можливої при даній температурі.