Кафедра загальнотехнічних дисциплін, технологій та цивільної безпеки
Лабораторна робота №1
Складання акту про нещасний випадок.
Мета:Ознайомитися з основними правилами складання акт про нещасний випадок.
Теоретичні відомості
В результаті дії несприятливих чинників виробничого середовища на підприємстві можуть траплятися нещасні випадки.
Нещасний випадок на виробництві—це раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого чинника чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров’ю або настала смерть.
Професійне захворювання—це паталогічний стан людини, обумовлений роботою і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих чинників.
Характерним для нещасного випадку є миттєвість дії небезпечного виробничого чинника, тоді як професійне захворювання викликає тривала дія небезпечного виробничого чинника.
Виробнича травма—це порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих чинників.
Залежно від тяжкості наслідку втрата працездатності може бути:
■ тимчасова—людина відновила працездатність після травми і повернулася на роботу;
■ постійно-тимчасова—людина відновила працездатність після травми і повернулася на роботу, але залишилися наслідки травми (втратила палець або кульгає внаслідок перелому);
■ постійна—постійна втрата працездатності (інвалід 1 групи). Явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві, називається виробничим травматизмом.
Явище, що характеризується сукупністю професійних захворювань, називається професійною захворюваністю.
Методи аналізу причин нещасних випадків.
Статистичний метод ґрунтується на вивченні травматизму за документами, які реєструють факти нещасних випадків (звітами, актами форми Н-1 і Н-2, журналами реєстрації, листками непрацездатності) з певний період. Статистичні методи передбачають такі етапи дослідження: спостереження, накопичення статистичного матеріалу і обробка (аналіз) одержаних даних з подальшими висновками і рекомендаціями.
Для оцінки рівня травматизму користуються відносними статистичними показниками частоти і тяжкості травматизму та показником загального рівня травматизму.
Коефіцієнт частоти травматизму (Кч) показує кількість нещасних випадків, які припадають на 1000 працюючих за звітний період:
Кч=Н∙1000/Т,
де Н– загальна кількість випадків травматизму за звітний період; Т– середня кількість працюючих згідно до списку за звітний період.
Коефіцієнт тяжкості травматизму (Кв) визначає середню тривалість тимчасової непрацездатності, яка припадає на один нещасний випадок:
Кв=D/Н,
де D – загальна кількість днів тимчасової непрацездатності всіх потерпілих при нещасних випадках за звітний період, Н – загальна кількість випадків за звітний період.
Цей коефіцієнт не враховує смертельні випадки і переведення на інвалідність і тому не в повному обсязі характеризує тяжкість травматизму.
Для більш об'єктивної оцінки виробничого травматизму використовують показник загального травматизму (К3), який являє собою кількість днів непрацездатності, які припадають на 1000 працюючих:
Кз= Кч∙ Кв=D∙1000/Т.
Для врахування важких травм із смертельним або інвалідним наслідком введено показник (Кс,і):
Кс,і = Нс,і ∙100/Н,
де Нс,і– кількість випадків із смертельним або інвалідним наслідком.
Різновидом статистичного методу є груповий метод аналізу травматизму. Випадки травматизму групуються за певними ознаками, професія ми потерпілих, робочими місцями у цехах, стажем, віком, причинам] травматизму, обладнанням, яке спричинило травматизм.
Ці коефіцієнти дають можливість вивчати динаміку травматизму на підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами, аналізувати причини травматизму і розробляти заходи для попередження нещасних випадків. Але при цьому не вивчаються ґрунтовно виробничі умови, за яких сталися нещасні випадки.
Топографічний метод— ґрунтується на вивченні причин нещасних випадків за місцем події. При цьому на плані цеху (підприємства) відзначають місця, де сталися нещасні випадки, тобто місця травматизму. Це дозволяє виявити травмонебезпечні місця, які вимагають ретельного обстеження і проведення профілактичних заходів
Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всіх виробничих умов даного об'єкта, за яких стався нещасний випадок: вивчаються трудовий і технологічний процеси, основне і допоміжне обладнання, матеріали, загальні умови праці, робочі місця, прийоми праці, захисні засоби, режими праці і відпочинку. Цей метод дає можливість в повній мірі визначати способи попередження травматизму, використати результати проведеної роботи в інших місцях за допомогою порівняльних досліджень. Даний метод дозволяє не тільки встановити причину виробничих травм, але і виявити існуючі потенційні небезпеки.
Економічний метод ґрунтується на визначенні та аналізі втрат, що викликані виробничим травматизмом і профзахворюваннями, аналізі ефективності використання фондів охорони праці.
Метод експертних оцінокдає змогу встановлювати найважливіші причини травматизму на основі оцінок (рангів), поставлених експертами. Для використання цього методу попередньо розглядається перелік можливих причин травматизму Картки з можливими причинами (чинниками) роздаються експертам. Залежно від важливості чинника експерти проставляють відповідний ранг. Цей метод дає змогу визначати найвагоміші причини травматизму на підприємстві, дільниці, у цеху і визначати найдоцільніший шлях до покращання охорони праці.
Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення умов праці на рівні нормативних вимог.
