Природне освітлення –це освітлення приміщень світлом неба (прямим або відбитим), яке проникає через світлові прорізи в зовнішніх огороджуючих конструкціях.
Природне освітлення поділяють на бокове, верхнє і комбіноване:
бокове здійснюється через світлові прорізи в зовнішніх стінах;
верхнєздійснюється через світильники, світлові прорізи у покриттях;
комбіноване– це поєднання верхнього і бокового освітлень.
Через різкі коливання зовнішнього світла визначити постійні абсолютні показники природної освітленості неможливо. Критерієм природної освітленості прийнята відносна величина – коефіцієнт природної освітленості (КПО) – це відношення освітленості робочої поверхні всередині приміщення ( Евн) до одночасно виміряної зовнішньої освітленості на горизонтальній площині від розсіяного світла усього небосхилу ( Езов), %:
,
де – освітленість у заданій точці поверхні всередині приміщення;
– горизонтальна складова освітленості будинку зовні.
Коефіцієнт природної освітленості нормується СНіП П-4-79, яким встановлені оптимальні норми освітленості для восьми розрядів робіт залежно від їх точності, найменшого розміру об'єкта розрізнення, контрастності об'єкта розрізнення з фоном і характеристики фону.
Якщо під час перевірки встановлено, що фактична освітленість у робочому приміщенні менша за нормативну, то її підвищують за рахунок збільшення розмірів або числа віконних прорізів (там, де це можливо), очищення світильників від пилу, копоті, бруду.
У деяких випадках підбирають види робіт, які можна виконувати у приміщенні без зміни освітленості.
Освітленість приміщень природним світлом характеризується значенням КПО ряду точок, розташованих на перетині двох площин: вертикальної, характерного розрізу (наприклад, по осі вікон, центральній осі приміщення і та ін.) і горизонтальної, прийнятої за умовну робочу поверхню, тобто на висоті робочого столу (0,8 м від підлоги).
У разі бокового освітлення нормується мінімальне значення КПО в межах робочої зони.
При верхньому та боковому освітленні нормують її середню величину.