Гасіння пожежі на складах ПММ цивільної авіації повинне бути організоване з урахуванням розмірів пожежі, рекомендацій та оперативного плану гасіння пожежі на конкретному об'єкті.
Керівник гасіння пожежі насамперед зобов'язаний: організувати розвідку пожежі для отримання інформації про стан резервуарів, систем пожежогасіння, про можливі наслідки розвитку пожежі і організувати негайно охолоджування водою резервуару, що горить, і сусідніх з ним резервуарів, особливо в місцях передбачуваної установки піноподйомників; підготувати пінну атаку в найкоротший строк, враховуючи, що чим більшою є тривалість пожежі, тим більша імовірність її поширення на сусідні резервуари, і що атаку необхідно проводити одночасно всіма розрахунковими засобами і безперервно до повного припинення горіння, а інтенсивність подачі піни потрібно вважати вирішальною умовою успішної ліквідації пожежі; створити оперативний штаб гасіння пожежі, до складу якого включити керівних інженерно-технічних працівників складу ПММ для постійної консультації і виконання робіт, пов'язаної з технологічними особливостями виробництва; призначити відповідальну особу за вживання необхідних заходів з техніки безпеки при гасінні пожежі; провести пінну атаку на резервуари, що горять.
При гасінні пожеж у резервуарах насамперед застосовують стаціонарні (автоматичні) системи пожежогасіння. Піну подають в резервуар з допомогою піноподйомників безпосередньо від стінки резервуара з навітряної сторони, а якщо немає можливості, навісними струменями з допомогою піноподйомників. Для попередження повторного запалення нафтопродукту в одному резервуарі піну в нього потрібно подавати 3-5 хв або до повної ліквідації горіння в сусідньому резервуарі при зниженій інтенсивності.
При гасінні парів, що горять, котрі просочуються через нещільність герметизованих баків, резервуарів, відкриті люки залізничних цистерн або через дихальні клапани резервуарів, необхідно насамперед закрити (закрити, засунути) кришки люків, кранів, збити полум'я розпиленим або суцільним струменем води, накласти пластир з кошми або мокрого брезенту на місце витоку парів.
При гасінні пожеж тарних сховищ насамперед потрібно відключити рубильник, що живить електроенергією тарне сховище, припинити роботу вентиляційних установок. Щоб пожежа не поширилась на найближчі об'єкти, водяними струменями збивають полум'я і охолоджують непошкоджену тару піною або водою. Вживають заходів, перешкоджаючи можливому розтікався нафтопродукту. Для цього готують пісок та інвентар, за допомогою яких можна буде підняти висоту порога. При гасінні пожежі тарного сховища траншейного типу насамперед треба спробувати завалити траншею снігом, піском, землею вручну або використовуючи техніку- бульдозери, прибиральні машини і т.п. В крайньому випадку траншею можна залити водою і потім загашувати пожежу повітряно-механічною піною або розпиленою водою. При гасінні пожежі на відкритих майданчиках зберігання ПММ застосовують повітряно-механічну піну і розпилену воду. Паралельно з гасінням пожежі необхідно охолоджувати ще непалаючі бочки, цистерни, що знаходяться у вогнищі пожежі, і вжити заходів до ліквідації або відкочування бочок із зони пожежі.
При гасінні пожежі на об'єктах зливу-наливу необхідно насамперед припинити операції по зливу-наливу нафтопродукту, відкотити залізничні цистерни будь-яким доступним способом, заздалегідь закривши кришки люків. Якщо горить залізнична цистерна, то насамперед необхідно витягнути за допомогою багрів з люка цистерни зливний шланг. Якщо виникла пожежа розлитого нафтопродукту і ємкості, з якої зливають нафтопродукт, то спочутку гасять палаючу рідину, котра розлилась, потім- вогонь у зливній ємкості.
При пожежі засобів перекачування необхідно їх негайно відключити і вжити заходів, котрі перешкоджали б перекиданню вогню на ємкість, що звільняється.Палаючі цистерни, а також і не зачеплені вогнем потрібно відкочувати із зони пожежі. При гасінні пролитої на підлогу етилової рідини, що горить, використовують повітряно-механічну піну. Етилову рідину в бочках загашують водою і піною. Гасіння проводять з навітряної сторони.
При гасінні пожеж резервуарів потрібно дотримуватись заходів безпеки. При бойовому розгортанні необхідно враховувати можливість враження нафтопродуктом, що горить, при його закипанні (переливанні) і викиді на особистий склад і пожежну техніку. Для запобігання небезпеці викиду темних нафтопродуктів необхідно дотримуватись таких правил:
Підключені до води насоси і автомобілі встановлювати з навітряної сторони не ближче як за 100 м і з підвітряної сторони не ближче як за 150 м від резервуара, що горить;
особа, відповідальна за техніку безпеки, повинна стежити за процесом горіння нафтопродукту, станом резервуара, напрямом вітру і при змінах ставити до відома керівника гасіння пожежі. При можливому викиді керівник подає особистому складу пожежної команди спеціальний сигнал про відхід з небезпечної зони;
при закипанні нафтопродукту потрібно із зони обвалування резервуара видалити ствольників, не припиняючи подачі піни, а потім вжити заходів, що перешкоджали б розтіканню рідини до інших резервуарів. Якщо закипання не припиняється, то перестають подавати піну в резервуар і приступають до гасіння і відкачки рідини, що переливається з обвалування нафтопродукту;
при гасінні насосних станцій, перекачувальних ЛЗР і ГЖ, а також закритих тарних сховищ, коли всередину приміщення не можливо увійти, ствольники повинні використати простінки між дверима і вікнами для захисту від теплового випромінювання полум'я і можливого його викиду назовні;
особистий склад, зайнятий гасінням пожежі, повинен бути забезпечений протигазами, гумовими чобітьми, рукавичками і фартухами.
Список літератури
1. Закон України "Про охорону праці". – К.: Из-во, "Основа" 1993. – 40 с.
2. Науково-практичний коментар до Закону України "Про охорону праці". – К.: Основа, 1996. – 254 с.
3. Протоерейский А.С. Безопасность труда при применении ГСМ в гражданской авиации: Учеб. пособие. – М.: Транспорт, 1987. – 247 с.
4. ДСТУ 2293-93. ССБП. Охорона праці. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1993. – 15 с. –Чинний від 06.12.93.
5. Буриченко Л.А. Охрана труда в гражданской авиации. Учеб. пособие. – М.: Транспорт, 1993. – 287 с.
6. Протоерейский А.С. Безопасность труда в авиации. – К.: КМУГА, 2000. – 228 с.
7. ГОСТ12.1.004-91.ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования. – М.: Госстандарт, 1992. – 25 с. Введ. 01.02.92.
8. Protoiereiskiy O.S. Labour protection: Manual for practial classes for all specialities – Kyiv.: NAU – 2001. – 164 p.
9. Протоєрейський О.С. Охорона праці: Практикум для студентів усіх спеціальностей: – К.: НАУ, 2001 – 164 с.
10. Протоерейский А.С. Электробезопасность при технической эксплуатации электрооборудования воздушных судов и аэропортов гражданской авиации: Учеб. пособ. – К.: КИИГА, 1985. – 87 с.
11. Протоерейский А.С. Безопасность труда при применении горюче-смазочных материалов в гражданской авиации. – М.: Транспорт, 1980. – 175 с.
12. ДНАОП 0.00-4.03-93 Положення при розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях. –Чинний від 01.01.94.
13. Долин П.А.Основы техники безопасности в электроустановках. –М.: Энергоатомиздат 1985. –376с.
14. Справочник по охране труда на промышленном предприятии / К.Н. Ткачук, Д.Ф. Иванчук и др. – К.: Техніка. 1991. – 285 с.
15. ГОСТ 12.1.005 – 88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. – М.: Госстандарт, 1989. – 31 с. –Введ. 01.01.88.
16. ГОСТ 12.1.003 – 86. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. – М.: Госстандарт, 1987. – 7 с. –Введ. 01.01.86.
17. ГОСТ 12.1.001 – 89. ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопасности. – М.: Госстандарт, 1990. – 4 с. –Введ. 01.01.90.
18. ГОСТ 12.1.006 – 84. ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля. – М.: Госстандарт, 1985. – 4 с. – Введ. 01.01.85.
19. ГОСТ 12.1.007 – 76. ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности. – М.: Госстандарт, 1978. – 5 с. –Введ. 01.02.77.
20. ГОСТ 12.1.012 – 90. ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования. – М.: Госстандарт, 1991. – 20 с. –Введ. 01.04.91.
21. ГОСТ 12.1.030 – 81. ССБТ. Защитное заземление, за-нуление. – М.: Госстандарт, 1982. – 5 с. – Введ. 01.05.82.
22. ГОСТ 121019 – 79. ССБТ. Электробезопасность. Общие требования. – М.: Госстандарт, 1981. – 4 с. –Введ. 01.02.79.
23. Санитарные нормы и правила устройства лазеров №2392 – 79. – М.: Медицина, 1981. – 22 с. –Введ., 01.01.82.
24. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ – 97 ). Дер-жавні гігієнічні нормативи. – К.: Відділ поліграфії Українського центру держсанепіднагляду МОЗ У країни, 1997. – 121 с.
25. Матиборский В.В. Охрана труда. Безопасность жизнедеятельности на предприятиях гражданской авиации в условиях воздействия сверхвысоких частот: Учеб. пособие. – К.: КМУГА, 1998. – 192 с.
