Класифікація виробництв з пожежовибухонебезпеки

Всі виробництва, згідно СНіП-II-90-81, поділяються на шість категорій (А, Б, В, Г, Д і Е) в залежності від вибухової, вибухопожежної і пожежної небезпеки речовин, що застосовуються, і матеріалів.

Категорія А. До неї належать вибухопожежонебезпечні виробництва із застосуванням таких речовин: горючих газів, нижня межа вибухомості яких 10‰ і менше; рідин з температурою спалаху парів до 28 °С включно при умові, що вказані гази і рідини можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в об'ємі, що перевищує 5% об'єму приміщення; речовин, здатних вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним.

Категорія Б. До цієї категорії належать вибухопо-жежонебезпечні виробництва з використанням: горючих газів, нижня межа вибухомості яких більша за 10%; рідин з температурою спалаху парів вищою за 28 °С до 61 °С включно; рідин, нагрітих в умовах виробництва до температури спалаху і вище; горючого пилу або волокон, нижня межа вибухомості яких 65 г/м³ і менша до об'єму повітря при умові, що вказані гази, рідині та пил можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в об'ємі, що перевищує 5% об'єму приміщення.

Категорія В. До неї належать пожежонебезпечні виробництва із застосуванням: рідини з температурою спалаху парів вищою за 61 °С; горючого пилу або волокна, нижня межа вибухомості яких більша за 65 г/м³ до об'єму повітря; речовин, здатних горіти тільки при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним; твердих згораємих речовин і матеріалів.

Категорія Г. Виробництва, пов'язані з обробкою вогнетривких речовин і матеріалів в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променевого тепла, іскр і полум'я, спаленням або утилізацією твердих, рідких і газоподібних речовин.

Категорія Д. Це виробництва, пов'язані з обробкою вогнетривких речовин і матеріалів в холодному стані.

Категорія Е. До неї належать вибухонебезпечні виробництва із застосуванням: горючих газів без рідкої фази і вибухонебезпечного пилу в такій кількості, що вони можуть утворити вибухонебезпечні суміші в об'ємі, котрий перевищує 5% об'єму приміщення, і в якому за умовами технологічного процесу можливий тільки вибух (без подальшого горіння); речовин, здатних вибухати (без подальшого горіння) при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним.

Всі виробничі приміщення і зовнішні установки (в яких експлуатуються електроустановки), розміщені поза приміщенням відкрито чи під навісом за сітчастими або гратчастими огорожами, Правилами облаштування електроустановок ПУЕ-76 поділяються за вибухонебезпекою на класи вибухонебезпечних зон. Клас вибухонебезпечної зони, відповідно до якого добирається енергоустаткування, визначають технологи спільно з фахівцями-електриками проектної або експлуатуючої організації.

Вибухонебезпечна зона: приміщення чи обмежений простір в приміщенні або зовнішній установці, в яких є або можуть утворитися вибухонебезпечні суміші.

Визначаючи клас зони, враховують такі умови: якщо вибухонебезпечна суміш займає об'єм більший за 5% усього вільного об'єму приміщення, тоді весь об'єм приміщення вважають вибухонебезпечною зоною; якщо вибухонебезпечна суміш займає 5% або менше від вільного об'єму приміщення, то вибухонебезпечною вважається зона в приміщенні на відстані 5 м по вертикалі і горизонталі від технологічного апарату, з якого можливе виділення горючих газів або парів ЛЗР. Об'єм приміщення за межами вибухонебезпечної зони вважається невибухонебезпечним.

Зони класу B-I розташовані в приміщеннях, в яких виділяються горючі гази або пари ЛЗР в таких кількостях і з такими властивостями, що вони можуть утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші при нормальних режимах роботи, наприклад, при зберіганні або зливі, наливі, переливанні ЛЗР і ГЖ, що знаходиться у відкритих ємкостях.

Зони класу В-Iа розташовані в приміщеннях, де при дотриманні технологічного режиму вибухонебезпечні суміші горючих газів або парів з повітрям або іншими окислювачами не утворюються. Вибухонебезпечні суміші виникають тільки внаслідок аварії або несправностей.

Зони класу B-Iб розташовані в приміщеннях, що належать до зон класу В-Iа. Вони відрізняються однією з особливостей: горючі суміші мають високу нижню концентраційну межу запалення (15% і більше) і різкий запах, причому концентрації сумішей не вищі за ГДК; приміщення виробництв, пов'язаних із звертанням газоподібного водню, в яких утворення вибухонебезпечної суміші в об'ємі, що перевищує 5% вільного приміщення за умовами технологічного процесу, виключається, вибухонебезпечна зона утворюється тільки у верхній частині приміщення.

До класу B-I6 належать зони лабораторій, в тому числі ПММ та інших приміщень, де горючі гази і ЛЗР виділяються в кількостях, недостатніх для утворення вибухонебезпечної суміші в зоні, що займає більше за 5% об'єму вільного приміщення, і в яких робота з ЛЗР і горючими газами ведеться без застосування відкритого вогню. Якщо ж робота з ГЖ і ЛЗР ведеться у витяжних шафах або під витяжними парасольками, то ці зони не є вибухонебезпечними.

Зони класу В-Iг – простори у зовнішніх установках: технологічних установках, в яких містяться ЛЗР і горючі гази; наземних і підземних резервуарах з ЛЗР або горючими газами; естакадах для зливу і наливу ЛЗР; відкритих нафтоловушках, ставках-відстійниках з плаваючою нафтовою плівкою.

До зон класу В-Iг належать також простори: у запобіжних і дихальних клапанів резервуарів і технологічного обладнання з горючими газами і ЛЗР; у отворів за зовнішніми огорожами приміщень з вибухонебезпечними зонами класів B-I, В-Iа і B-II; в місцях викиду повітря з вентиляційних систем приміщень з вибухонебезпечними зонами будь-яких класів.

Вибухонебезпечною зоною класу В-Iг для зовнішніх вибухонебезпечних установок прийнято вважати зону по горизонталі і вертикалі на відстані:

0,5 м від отворів за зовнішніми огорожами приміщень з вибухонебезпечними зонами класів B-I, B-Ia, B-II;

3 м від закритого технологічного апарату, що містить ЛЗР і горючі гази, від запорної арматури і фланцевих з'єднань трубопроводів для горючих газів і ЛЗР, а також від витяжного вентилятора, встановленого зовні приміщення (на відкритому повітрі), для видалення повітря з приміщень з вибухонебезпечними зонами будь-якого класу;

5 м від пристроїв для викиду горючих газів і парів із запобіжних і дихальних клапанів резервуарів, ємкостей і технологічного обладнання з ЛЗР і горючими газами, а також від пристроїв, розташованих на захищаючих конструкціях будівель, для відведення повітря з витяжної вентиляції приміщень з вибухонебезпечними зонами будь-якого класу;

8 м від резервуарів, в яких зберігаються ЛЗР або горючі гази, а також в межах обвалованої біля резервуара площі;

20 м від місця відкритого зливу і наливу для естакад з відкритим зливом і наливом ЛЗР.

Естакади із закритими зливно-наливними пристроями, а також естакади і опори під трубопроводи для горючих газів і ЛЗР не належать до вибухонебезпечних зон.

Зони класу B-II розташовані в приміщеннях, в яких виділяються перехідні у зважений стан горючі пил або волокна в такій кількості і з такими властивостями, що вони здатні утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші при дотриманні технологічного режиму роботи.

Таблиця 15.2

Клас зони приміщення суміжного з вибухонебезпечною зоною

Зони класу В-IIа розташовані в приміщеннях, де вибухонебезпечні суміші пилу і волокон утворюються тільки у зв'язку з аваріями і несправностями в роботі технологічного обладнання.

У відповідності з СНіП II-106-79 на складах ПММ першої групи в одному приміщенні об'єднують приміщення насосної станції, трансформаторної підстанції на напругу до 10 кВ, розподільних пристроїв, станції катодного захисту трубопроводів, пункту установки контрольно-вимірювальних приладів і засобів, автоматичного управління технологічними процесами, ремонтної майстерні та вентиляційної камери, а також побутові приміщення для обслуговуючого персоналу. У таких випадках клас зони приміщення, суміжного з вибухонебезпечною зоною іншого приміщення, визначають за табл. 15.2.

На об'єктах ПММ такі приміщення розділяються протипожежними стінами з межею вогнестійкості не меншою за 1 г і передбачаються виходи безпосередньо назовні. У дверних отворах цих стін встановлюються протипожежні двері, що зачиняються самі, з межею вогнестійкості 0,75 г і пороги з пандусами висотою 0,15 м. Двері відчиняються у бік менш небезпечного приміщення.

Приміщення і зовнішні установки, в яких використовуються або зберігаються горючі речовини, у відповідності з ПУЕ-86 поділяються за рівнем пожежної небезпеки на класи пожежонебезпечних зон (табл. 15.3).

Зони класу П-I розташовані в приміщеннях, де використовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху парів вищою за 61 °С. Зони класу П-II знаходяться в приміщеннях, в яких виділяються горючі пил або волокна, з нижньою концентраційною межею запалення більшою за 65 г/м³ до об'єму повітря в приміщенні. Зони класу П-IIa розташовані в приміщеннях, в яких містяться тверді горючі речовини.

Межі і клас пожежонебезпечних зон конкретних цехів, об'єктів, технологічних процесів визначаються технологами спільно з фахівцями-електриками проектної або експлуатуючої організації. Рівень пожежо- і вибухонебезпеки залежить від горючих рідин, що застосовуються, можливих коливань температури повітря в зоні утворення вибухонебезпечних концентрацій, меж вибуху горючих сумішей, що утворюються.