Для структуризації інформації, розміщення її в таблицях і маніпулювання даними використовуються системи управління базами даних (СУБД). Основні функції СУБД — це визначення даних (опис структури баз даних), обробка даних і управління даними. В даний час налічується більше 50 типів СУБД для персональних комп'ютерів. До найпоширеніших типів СУБД відносяться: MS SQL Server, Oracle, Informix, Sybase, DB2, MS Access тощо.
1) Принципи нормалізації:
- в кожній таблиці БД не повинно бути полів, що повторюються;
- в кожній таблиці повинен бути унікальний ідентифікатор (первинний ключ);
- кожному значенню первинного ключа повинна відповідати достатня інформація про тип сутності або про об’єкт таблиці (наприклад, інформація про успішність, про групу або студентів);
- зміна значень в полях таблиці не повинна впливати на інформацію в інших полях (крім змін в полях ключа).
2) Види логічного зв’язку.
Зв’язок встановлюється між двома загальними полями (стовбцями) двох таблиць. Існуючі зв’язки з відношенням «один-до-одного», «один-до-багатьох» та«багато-до-багатьох».
Відносини, що можуть існувати між записами двох таблиць:
- один–до–одного, кожному запису з однієї таблиці відповідає однин запис в іншій таблиці;
- один–до–багатьох, кожному запису з однієї таблиці відповідає декілька записів іншої таблиці;
- багато–до–одного, множині записів з однієї таблиці відповідає один запис в іншій таблиці;
- багато-до-багатьох, множині записів з однієї таблиці відповідає декілька записів в іншій таблиці.
Тип відношень у зв’язку, що створюється, залежить від способу визначення полів, що зв’язуються:
Відношення «один-до-багатьох» створюється в тому випадку, коли тільки одне з полів є полем первинного ключа або унікального індексу.
Відношення «один-до-одного» створюється в тому випадку, коли обидва полів, що зв’язуються, є ключовими або мають унікальні індекси.
Відношення «багато-до-багатьох» фактично є двома відношеннями «один-до-багатьох» з третьою таблицею, первинний ключ якої складається з полів зовнішнього ключа двох інших таблиць.
Ключі.
Ключ– це поле (або декілька полів), що додаються до таблиці і дозволяють встановити зв’язок з записами в іншій таблиці. Існують ключі двох типів: первинні та вторинні (або зовнішні).
Первиннийключ – це одно або декілька полів, комбінація значень яких однозначно визначають кожний запис в таблиці. Первинний ключ не допускає значень Null та завжди повинен мати унікальний індекс. Первинний ключ використовується для зв’язування таблиці з зовнішніми ключами і інших таблицях.
Зовнішній (вторинний) ключ - це одно або декілька полів (стовбців) в таблиці, що містить посилання на поле або поля первинного ключа в іншій таблиці. Зовнішній ключ визначає спосіб об’єднання таблиць.
З двох логічно зв’язаних таблиць одну називають таблицею первинного ключа або головною таблицею, а іншу таблицею вторинного (зовнішнього) ключа або підлеглою таблицею. СУБД дозволяють зіставити споріднені записи з обох таблиць і спільно вивести їх у формі, звіті або запиті.
Існує три типи первинних ключів: ключові поля лічильника, простий ключ або складовий ключ.
Поле лічильника (Тип даних «Лічильник»). Тип даних поля в базі даних, в якому для кожного запису, що додається таблицю, в поле автоматично заноситься унікальне числове значення.
Простий ключ. Якщо поле містить унікальні значення, такі як коди або інвентарні номери, то це поле можна визначити як первинний ключ. У якості ключа можна визначити будь-яке поле, що містить дані, якщо це поле не містить значення Null або значення, що повторюються.
Складовий ключ. У випадках, коли неможливо гарантувати унікальність значень кожного поля, існує можливість створити ключ, що складається з декількох полів. Частіше за все така ситуація виникає для таблиці, що використовується для скріплення двох таблиць «багато-до-багатьох».
Якщо виникають утруднення з вибором відповідного типа первинного ключа, то в якості ключа доцільно вибрати поле лічильника.
