Теоретичні відомості

Процедура – це незалежна іменована частина програми, яку можна викликати з будь-якого місця програми для виконання певних дій. Щоб процедури працювали їх треба описати в розділі описів і викликати в розділі операторів. Опис процедури розміщують після описання змінних перед begin основної програми. Структура тіла процедури аналогічна структурі програми, тобто містить опис міток, констант, типів, змінних, а також розділ операторів:

procedure <ім’я>;

const…;

type…;

var…;

beqin

<оператори>

end;

Розглянемо як приклад процедуру обчислення дискримінанта квадратного рівняння:

Procedure Discr (A,B,D: real);

Beqin

D:=B*B-4*A*C;

end;

До процедури звертаються з розділу команд основної програми, або іншої підпрограми. Процедуру викликають за допомогою команди Виклику:

<Назва процедури> (<Список фактичних параметрів>);

Параметри, які записують у команді виклику називаються фактичними, а параметри, які записуються в описі процедури називаються формальними. Між фактичними і формальними параметрами має бути відповідність за кількістю і типами, імена можуть бути різними.

Змінні, описані в розділі описів основної програми називаються глобальними. Вони діють у всій програмі включаючи підпрограми. Змінні описані в розділі описів окремої процедури називаються локальними. Вони діють тільки в межах даної процедури. Складемо програму обчислення виразів F1=sh²x+chx і F2=shx+sh²x з використанням процедури розрахунку гіперболічних функцій:

proqram Hyperbolic;

var

X: real;

Cx, Sx, F1, F2: real;

procedure Hpb (Y: real; var Ch:real);

begin

Y:=Exp (Y);

Ch:=(Y+1/Y) /2;

Ch:=(Y)