Утвердження ринкових відносин супроводжувалося створенням нової організаційної культури, виникненням специфічних ціннісних установок. У західних компаніях кадрова політика завжди перебувала в полі зору їх керівництва і сьогодні вона залишається одним з управлінських пріоритетів. Сьогодні загальновизнано, що реалізація планів організацій, її успіх, у значній мірі залежить від кадрової складової. Головна мета системи управління персоналом - створення результативних мотивацій, забезпечення компанії висококласними кадрами, їх продуктивне використання, професійний і соціальний розвиток, задовольняють і керівництво підприємства, і самих працівників. Управління людьми являє собою компонент упраления будь-якою організацією, поряд з управлінням матеріальними і природними ресурсами. Проте за своїми характеристиками люди істотно відрізняються від будь-яких інших використовуваних організаціями ресурсів, отже, кадрові служби організацій повинні дуже ретельно підходити до питання про наймання персоналу. Однією з головних завдань є виявлення невідповідності між професійними знаннями і навичками (компетенціями), якими повинен володіти персонал організації для реалізації її цілей (сьогодні й у майбутньому), і тими знаннями, навичками і характеристиками якими він володіє в дійсності [4]. У результаті, роботи кадрових служб організація або одержує висококваліфікований персонал, або безініціативних, сірих виконавців. При переході до ринку відбувається повільний відхід від ієрархічного управління, жорсткої системи адміністративного впливу, практично необмеженої виконавчої влади до ринкових відносин, що базуються на економічних методах. Стає необхідним принципово новий підхід до пріоритетів. Головне всередині організації - працівники, а за її межами - споживачі продукції. Необхідно повернути свідомість працюючого до споживача, а не до начальника; до прибутку, а не до марнотратства; до ініціативи, а не до бездумного виконання. Слід перейти до соціальних норм, що базуються на здоровому економічному сенсі, не забуваючи про моральність. Традиційно вважалося, що основою розвитку підприємства є капіталовкладення, інвестиції, впровадження більш досконалих технологій, а персоналу відводитися роль акуратного виконавця. Сучасна концепція розвитку виробництва полягає в тому, що максимальна продуктивність, якість іконкурентоспроможність можуть бути досягнуті тільки за участю кожного співробітника у вдосконаленні виробничого процесу спочатку на своєму робочому місці, а в подальшому на підприємстві в цілому. Залучення персоналу до процесу вдосконалення виробництва створює творчу обстановку і є потужним мотиватором персоналу до праці, що дозволяє кожному співробітнику максимально реалізувати свій досвід і творчі здібності. [5] .
Професіоналізм і ставлення до праці є важливими характеристиками морального обличчя персоналу. Вони мають першорядне значення в особистіснійхарактеристиці індивіда, але на різних етапах історичного розвитку їх зміст і оцінка суттєво різнилися. У сучасному суспільстві вони визначалися соціальною нерівністю видів праці, протилежністю розумової та фізичної праці, наявністю привілейованих і непривілейованих професій. У сучасному суспільстві особистісні якості індивіда починаються з його ділової характеристики, ставлення до праці, рівня професійної придатності. Все це визначає виняткову актуальність питань, що становлять зміст професійної етики. Справжній професіоналізм спирається на такі моральні норми як борг,чесність, вимогливість до себе і своїх колег, відповідальність за результати своєї праці. Якісні характеристики персоналу - сукупність професійних, моральних та особистісних властивостей, які є конкретним виразом відповідності персоналу тим вимогам, які пред'являються до посади або робочого місця. Всю сукупність якісних характеристик персоналу можна умовно розділити на: - Здібності (рівень освіти, обсяг отриманих знань, професійні навички, досвід роботи в певній сфері професійної діяльності, з певним видом продукту або послуг, професійні навички співпраці і взаємодопомоги, досвід роботи в умовах комплексних програм тощо); - Мотивації (сфера професійних і особистих інтересів, прагнення зробити кар'єру, прагнення до влади, готовність до додаткової відповідальності та додатковим навантаженням тощо); - Властивості (здатність сприймати певний рівень фіз., Психічних чи інтелектуальних навантажень, здатність концентрації уваги, пам'яті та ін особистісні властивості, необхідні для виконання будь-якої роботи). Професійні характеристики Проведені дослідження дозволяють виділити чотири групи професійних якостей, корелюють з успішністю діяльності: а) Професійні знання: загальні професійні знання; знання, вміння, навички безпечного виконання операцій (робіт, функцій), що входять у посадові обов'язки; знання і вміння, які дозволяють виявляти (діагностувати), попереджати і ліквідувати небезпечні (екстремальні) ситуації. б) Ділові якості: дисциплінованість, відповідальність, чесність, сумлінність; компетентність; ініціативність; цілеспрямованість, наполегливість; самостійність, рішучість. в) Індивідуально психологічні якості: мотиваційна спрямованість; рівень інтелектуального розвитку; емоційна і нервово-психічна стійкість; увагу (обсяг, стійкість, розподіл, переключення); пам'ять (довготривала, оперативна); мислення (особливості розумової діяльності, здатність до навчання); гнучкість у спілкуванні, стиль міжособистісного поведінки ; схильність до зловживання алкоголем (наркотиками). г) Психофізіологічні якості: витривалість, працездатність; гострота зору, окомір; гострота слуху, диференціація звуку; диференціація запаху; проста і складна сенсомоторна реакція (швидкість, точність). Наведений список професійно важливих якостей є орієнтовним. При проведенні досліджень з конкретних видів діяльності та конкретних робочих місць в списку вносяться відповідні корективи або, при необхідності, спеціально формується новий перелік якостей. Моральні характеристики Друга група моральна характеристика - сукупність моральних норм, які визначають ставлення людини до свого професійного обов'язку. Моральні відносини людей у трудовій сфері регулює професійна етика. Суспільство може нормально функціонувати і розвиватися тільки в результаті безперервного процесу виробництва матеріальних цінностей. Особистісні характеристики
Третя група показників оцінки - особистісні якості: Дисциплінованість, наявність навичок, комунікативні особливості, організаторські здібності, самовладання, самоврядування, впевненість в собі, адекватна самооцінка, сумлінність, оперативність, творча активність. При всій простоті ця група показників пов'язана з великими проблемами при їх відборі, формулюванні та обліку. Це обумовлено широким спектром особистісних якостей, значним суб'єктивізмом при їх сприйнятті й підвищеною ймовірністю порушення правил вибору критеріїв, які були сформульовані раніше при розгляді показників результативності праці. Головна проблема криється у відсутності можливості безпосереднього спостереження властивостей особистості.
