Мета кругообігу – повторення процесу виробництва, тобто відтворення. Тут підкреслюється головна роль процесу виробництва, примат виробництва. Але складається враження, що це самоціль, тобто виробництво відбувається заради самого виробництва.
3) Кругообіг товарного капіталу:
Т' – Г' – Т Р.с. … П… Т'
З.в.
Мета кругообігу – створення корисних речей, що здатні задовольняти суспільні потреби, забезпечувати продуктивне та особисте споживання. Підкреслюється безперервність обігу, складається враження примату обігу товарних мас, задоволення суспільної потреби.
Кожна з розглянутих фігур кругообігу капіталу виявляє ту чи іншу його особливість, тому, якщо розглядати їх окремо, то вони можуть викривляти характер капіталістичних відносин. Тільки розглянуті в єдності вони розкривають сутність, рушійний мотив капіталістичного виробництва.
Висновок. Кругообіг капіталу – це рух самозростаючої вартості, в ході якого капітал приймає та скидає 3 функціональні форми (грошову, продуктивну, товарну) і проходить 3 стадії (обігу, виробництва, обігу).
Маркс поступово конкретизує визначення капіталу (метод сходження від абстрактного до конкретного):
1) капітал– це гроші, що приносять додаткові гроші; самозростаюча вартість; вартість, що приносить додаткову вартість;
2) капітал – це специфічне виробниче відношення капіталізму, сутність якого полягає в експлуатації найманих робітників капіталістами, у привласненні капіталістами додаткової вартості;
3) капітал – це не річ, що знаходиться у спокої, а безперервний рух самозростаючої вартості, в ході якого вона приймає і скидає 3 функціональні форми, проходить 3 стадії.
Питання.
Кругообіг капіталу, що визначається не як окремий акт, а як процес, який періодично повторюється, називається оборотом капіталу.
Тривалість обороту капіталу визначається сумою часу його виробництва і часу його обігу. Ця сума часу складає час обороту капіталу.
Вивчаючи кругообіг капіталу, ми основну увагу приділяємо зміні форм капіталу, а при вивченні обороту капіталу нас цікавить час, протягом якого відбувається рух капіталу, періодичність і ті фактори, що визначають цю періодичність. Для капіталіста дуже важливе питання часу – коли авансований капітал повернеться до нього у початковій формі і у збільшеному вигляді.
Раніше ми з’ясували, що продуктивний капітал, якщо розглядати його склад з точки зору формування вартості товару і створення додаткової вартості, ділиться на постійнийі змінний капітал.З точки зору особливостей обороту частин продуктивного капіталу Маркс розрізнював основний і оборотний капітал.
Основний капітал – це частина продуктивного капіталу, що цілком приймає участь у виробництві, а переносить свою вартість на товар по частинам, по мірі зношування, і повертається до капіталіста в грошовій формі по частинам.
Натуральна форма основного капіталу – засоби праці (будинки, будівлі, верстати, машини…).
Оборотний капітал – це частина продуктивного капіталу, вартість якої входить у вартість створеного товару цілком протягом одного періоду виробництва і повністю повертається капіталісту в грошовій формі в кожному кругообігу капіталу.
До оборотного капіталу відноситься частина постійного капіталу (натуральна форма – сировина, матеріали, паливо), а також змінний капітал у зв’язку з тим, що капітал, який витрачається на купівлю робочої сили, повертається до капіталіста при закінченні кожного кругообігу.
Вартість основного капіталу переноситься на вартість товару конкретним трудом найманого робітника. А стосовно оборотного капіталу треба сказати, що в ньому є перенесена і знову створена вартість. Вартість, що втілена в сировині, матеріалах теж переноситься на товар. Інша справа змінний капітал – він не переносить свою вартість на готовий продукт, а в процесі виробництва робоча сила, яка представляє змінний капітал, створюєеквівалент вартості робочої сили і понад тим ще й додаткову вартість.
Включення змінного капіталу в оборотний капітал маскує джерело додаткової вартості, здається, начебто предмети праці і робоча сила грають однакову роль у процесі капіталістичного виробництва.
Схема.
Всі ці ділення капіталу стосуються лише продуктивного капіталу, грошового і товарного капіталів вони не стосуються тому, що тільки у виробництві відбувається перенесення вартості і створення вартості.
Вартість елементів основного капіталу переноситься на товар по мірі зношення. Зношення буває фізичним і моральним.
Фізичне зношення основного капіталу – матеріальне зношення засобів праці, поступова втрата ними своєї споживної вартості і вартості в процесі використання або без дії, в наслідку впливу сил природи.
Фізичне зношування основного капіталу – матеріальна основа амортизації, по мірі фізичного зношування засобів праці їх вартість переноситься на створений продукт.
Амортизація (погашення, сплата боргів) – процес перенесення вартості засобів праці по мірі зношування на продукт, що виробляється з їх допомогою, і використання цієї вартості для відтворення засобів праці.
Амортизаційні відрахування– частина вартості засобів праці, що перенесена на вироблений продукт.
Моральне зношування основного капіталу відбувається у наслідку науково-технічного прогресу і зростання продуктивності праці. Це зношування буває 2 видів.
Моральне зношування основного капіталу1-го виду полягає в тому, що в нових умовах точно такі ж по своїм технічним якостям машини виробляються з меншими затратами труда, в результаті чого не тільки зменшується вартість нових машин, але й падає вартість вже функціонуючих машин.
Приклад. Вартість верстату була 5000 дол., за 5 років на цих верстатах виробляють 5000 товарів, в 1 товарі – 1 дол. перенесеної вартості верстату.
В нових умовах (завдяки НТР удвічі підвищилась продуктивність труда у верстатобудуванні): вартість такого ж верстату – 2500 дол., за 5 років виробляють 5000 товарів, в 1 товарі – вже буде 0,5 дол. перенесеної вартості верстату. Це означає, що в нових умовах ринкові ціни, які враховують сучасні типові витрати виробництва, не дозволять підприємцям, котрі колись заплатили більше за такі ж самі верстати, цілком повернути свої кошти (ці підприємці стали неконкурентоспроможними).
Моральне зношування основного капіталуІІ-го виду – полягає у витісненні старих верстатів новими, більш продуктивними, що здешевлюють товари. Коли з’являються нові верстати, тоді конкурентна боротьба вимушує капіталістів замінювати новими машинами старі машини, що ще дієздатні і вартість яких ще не перенесена на товари.
Приклад.Вартість верстату 2500 дол., за 5 років виробляють 5000 товарів, в 1 товарі – 0,5 дол. перенесеної вартості верстату.
В нових умовах (завдяки НТР верстатобудівна галузь почала виробляти верстати нового покоління, нової конструкції, що забезпечують значно вищу продуктивність праці): верстат іншої конструкції має вартість 7500 дол., за 5 років виробляють 30000 товарів, в 1 товарі – 0,25 дол. перенесеної вартості верстату. Це означає, що в нових умовах ринкові ціни, які враховують сучасні типові витрати виробництва, не дозволять підприємцям, котрі використовують верстати старої конструкції, цілком повернути свої кошти (ці підприємці стали неконкурентоспроможними).
Моральне зношення в обох формах обумовлене тим, що на товар переноситься суспільна вартість елементів основного капіталу, яка визначається сучасними умовами їх відтворення або умовами відтворення нових більш продуктивних верстатів для виробництва такої ж продукції, що стали типовими.
Загроза знецінення основного капіталу внаслідок його морального зношення викликає прагнення капіталістів до підвищення ступеню експлуатації робітників подовження робочого дня, зростання інтенсивності праці і до штучного скорочення строків амортизації елементів основного капіталу. Завищення амортизаційних відрахувань понад справжніми величинами фізичного зношення основного капіталу приводить до завищення витрат на виробництво і частина доходів укривається від оподаткування. Адміністрація президента США Рейгана значно скоротила строки амортизаційних списувань, зокрема, більшість будівель промислового типу почали списувати за 15 років, а раніше було 32-34 роки. Виграш приватних промислових корпорацій від цього склав у 1981 р. – 1,6 млрд. дол, у 1982 р. – 11 млрд. дол.
Питання.
Час обігу капіталу – це період, що продовжується з моменту авансування капіталу в грошовій формі і до моменту його повернення в тієї ж формі, але вже збільшеним на величину додаткової вартості.
Час обігу капіталу складається з 2-х частин: 1) час виробництва – час, коли капітал знаходиться у сфері виробництва у формі продуктивного капіталу; 2) час обігу – період, коли капітал знаходиться в сфері обігу і виступає у формах грошового та товарного капіталів.
Час виробництва складається з таких елементів:
1) робочий період – час, протягом якого предмети праці безпосередньо переробляються живим трудом. Тільки в цей час відбувається самозростання вартості.
2) Час впливу сил природи: шумування, скисання. В цей час не створюється ніякої вартості.
3) Час, протягом якого частина засобів виробництва лежить на складах у вигляді запасів, що необхідні для того, щоб забезпечити безперервність процесу виробництва.
Капіталіст намагається скоротити час виробництва – впроваджує новинки техніки, технології, організації виробництва, використання каталізаторів, нових сортів рослин та порід тварин.
Час обігу складається із часу купівлі (Г – Т Р.с.) та часу продажу (Т' – Г').
З.в.
Час купівлі звичайно складає невелику частину часу обігу. Найбільш складний період – час реалізації, тому що тільки ринок в умовах стихійного капіталістичного виробництва показує, в якій мірі обсяг і структура виробництва відповідають обсягу і структурі суспільних потреб.
Час обігу тим менше, чим скоріше відбувається транспортування товарів від виробників до споживачів, чим менше товари зберігаються на складі і чим скоріше їх вдається продати. Скороченню часу обігу сприяють: відповідність якостей товару потребам споживачів та вдала його реклама, раціоналізація перевезень, удосконалення транспортних засобів та способів навантаження та розвантаження.
Одиниця вимірювання часу обігу капіталу – 1 рік (природній базис – найважливіші продукти землеробства виробляються 1 раз на рік).
Число оборотів даного капіталу визначається формулою:
n = O
о
де n – число оборотів, О – рік, о – час 1 обороту капіталу. Показник характеризує швидкість обороту капіталу.
Слід розрізнювати загальний і реальний обороти капіталу.
Загальний оборот капіталу передбачає повернення всієї суми спочатку авансованого капіталу – це оборот капіталу по вартості. Хоча основний капітал повертається у грошовій формі через декілька років, але оборотний капітал, як правило, протягом року робить декілька оборотів, тому капітал може протягом року отримати капітальну вартість, що дорівнює або навіть перевищує авансовану вартість.
Реальний оборот капіталу– повернення, відшкодування («возмещение» – рос.) складових частин капіталу по вартості та в натуральній формі. Це потребує більшого часу, що визначається часом відтворення основного капіталу.
Питання.
Кажучи про оборот змінного капіталу, треба пам’ятати що змінний капітал не переноситься на товар, а знову створюється вартість, що еквівалентна вартості авансованої на купівлю робочої сили. На стадії обігу реалізується не авансований змінний капітал, а знову створена вартість.
П… Т' – Г' – Т Р.с. … П
Т' – Г' – Т Р.с. … П… Т'
Час обігу складається із часу купівлі (Г – Т Р.с.) та часу продажу (Т' – Г').