1. Технічна, вартісна та органічна будова капіталу, тенденції їх динаміки.
2. Форми нагромадження:
а) концентрація капіталу та виробництва;
б) централізація капіталу та виробництва.
3. Нагромадження капіталу і зайнятість. Безробіття та його форми.
4. Так зване нагромадження капіталу.
У попередніх темах капіталістичне виробництво розглядалось як одиничний акт, а його безперервне і постійне відновлення тільки передбачалось. Цього було достатньо, щоб розкрити виникнення додаткової вартості з капіталу, визначити основний закон та основне протиріччя капіталізму, сутність і форми заробітної плати. Тема «Процес нагромадження капіталу» є логічним продовженням та подальшим розвитком теорії додаткової вартості. У ній капіталістичне виробництво розглядається в його безперервному відновленні. Метою даної теми є вивчення процесу перетворення додаткової вартості у капітал, закономірностей нагромадження капіталу, їх впливу на зайнятість.
Насамперед слід засвоїти зміст поняття «відтворення», його відмінність від поняття «виробництво», охарактеризувати загальні основи капіталістичного відтворення. Необхідно зрозуміти, чому розгляд процесу перетворення додаткової вартості у капітал починається з аналізу простого відтворення, яке не є типовим для капіталістичної економічної формації.
При вивченні цього питання необхідно з’ясувати нові характерні риси капіталістичних виробничих відносин , які були приховані в одиничному акті виробничого процесу. Для цього необхідно проаналізувати такі положення:
1) робітник сам своєю працею виробляє і відтворює для себе фонд життєвих засобів , які набувають форму капіталу;
2) весь авансований капітал перетворюється у нагромаджений капітал, або капіталізовану додаткову вартість;
3) індивідуальне споживання складає необхідний момент у відтворенні капіталу;
4) капіталістичний процес виробництва, що розглядається як процес відтворення, виробляє не тільки додаткову вартість, але й відтворює капіталістичне відношення: капіталіста з одного боку, найманого робітника - з іншого.
Для капіталізму типовим є розширене відтворення, при якому додаткова вартість розподіляється на капітал і дохід. Необхідно вияснити сутність нагромадження капіталу. При розгляді цього питання слід звернути увагу на перетворення законів власності товарного виробництва у закони капіталістичного привласнення. При вивченні факторів, які визначають розміри нагромадження, необхідно висвітлити вплив, по-перше, ступеня експлуатації робочої сили, по-друге, зростання продуктивності суспільної праці, по-третє, різниці, яка утворюється між застосовуваним капіталом і капіталом споживаним, по-четверте, величини авансованого капіталу.
При вивченні наступного питання слід засвоїти зміст таких категорій, як технічна та вартісна будова капіталу, їх взаємозв’язок та взаємозалежність. Це сприятиме розумінню органічної будови капіталу. Як правило, зміна технічної будови капіталу відбивається на зміні вартісної будови.
Розглядаючи органічну будову капіталу, слід з’ясувати її відмінність від вартісної будови. Справа в тому, що не будь-яка зміна співвідношення між постійним і змінним капіталом веде до зміни органічної будови. Склад капіталу за вартістю може змінюватись при одній і тій же технічній будові під впливом зміни вартості або ціни на засоби виробництва та робочу силу.
Зі зростанням органічної будови капіталу відбувається збільшення розмірів окремих капіталів. Тому важливо вияснити зміст таких понять, як концентрація і централізація капіталу та концентрація виробництва. Розглядаючи форми нагромадження капіталу, слід звернути увагу на те, що збільшення індивідуальних капіталів шляхом концентрації супроводжується зростанням усього суспільного капіталу. Централізація капіталу лише перерозподіляє існуючий суспільний капітал, не змінюючи величини останнього.
Під впливом технічного прогресу відбувається швидке зростання технічної будови капіталу, що зумовлює відповідні зміни в його органічній будові. Однак вона, як і вартісна будова капіталу, зростає повільніше, ніж його технічна будова.
Обґрунтовуючи зростання органічної будови капіталу з розвитком капіталізму, слід з’ясувати основні фактори цього зростання. Необхідно звернути увагу на те, що в сучасних умовах мають місце суперечливі тенденції у динаміці органічної будови капіталу: з одного боку, науково-технічний прогрес зумовлює швидке зростання постійного капіталу і органічної будови капіталу; з іншого боку, збільшення витрат на змінну частину капіталу у зв’язку зі зростанням питомої ваги висококваліфікованої праці у структурі сукупної робочої сили, здешевлення постійного капіталу під впливом зростання продуктивності праці призводять до зниження органічної будови капіталу.
При вивченні наступного питання слід з’ясувати вплив зростання органічної будови капіталу на зайнятість. Відносно більш стрімке зростання постійного капіталу порівняно зі змінним необхідно пов’язати з попитом на робочу силу. Це підведе до висновку, що безробіття є об’єктивним результатом нагромадження капіталу. Разом з тим, неправильно припускати, що зі зростанням органічної будови капіталу зайнятість абсолютно скорочується. Розширене відтворення сприяє і збільшенню чисельності робочої сили. Але це збільшення відбувається значно повільніше, ніж зростає постійний капітал. Важливе місце в темі має зайняти аналіз основних форм безробіття: плинної, прихованої та застійної. При розгляді цих питань необхідно залучати сучасний фактичний та статистичний матеріал.
Сучасна економічна теорія відрізняє фрикційне, структурне, циклічне безробіття. Вони будуть розглядатися в курсі «Макроекономіка».
