Ціноутворення в будівництві має свої особливості і є важливим елементом процесу будівництва. Адже правильно встановлені і обґрунтовані ціни, визначені нормативним методом за допомогою нормативно-законодавчої бази з питань ціноутворення у будівництві, дають змогу, з одного боку, забезпечити отримання прибутку будівельною організацією і подальший розвиток з метою підвищення ефективності діяльності, а з іншого - дозволяють замовнику переконатися в об'єктивності та правильності визначення рівня цін на той чи інший вид робіт або об'єкт будівництва.
Нормативна база для ціноутворення в будівництві - це Правила визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджені наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. № 174, із змінами. і доп. Ці будівельні норми встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування.
У той же час слід відзначити, що всі підприємства та організації, незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці в процесі ціноутворення дотримуються норм Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 р. № 507-XII, із змінами. і доп. (далі - Закон про ціни і ціноутворення). Згідно з цим Законом ціни в Україні бувають вільними, державними фіксованими і регульованими.
У галузі будівництва застосовуються вільні ціни, але «при визначенні вартості будівель (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності» використання ДБН Д.1.1-1-2000 є обов'язковим. Що стосується ціноутворення у будівництві за рахунок інших джерел фінансування, то ДБН Д.1.1-1-2000 носять рекомендаційний характер.
Важливим є той факт, що якщо будівництво об'єктів здійснюється за рахунок змішаних коштів (бюджетних та не бюджетних), то незалежно від частки бюджетних коштів у загальному їх обсязі вартість такого будівництва визначається на підставі ДБН Д.1.1-1-2000.
Система ціноутворення в будівництві містить у собі кошторисні нормативи, правила визначення вартості будівництва і складання інвесторської кошторисної документації.
Кошторисні нормативи являють собою комплекс кошторисних норм, об’єднаних в окремі збірники і служать для визначення вартості будівництва.
Інвесторська кошторисна документація - це сукупність кошторисів (кошторисних розрахунків), відомостей кошторисної вартості пускових комплексів, черг будівництва, зведень витрат, пояснювальних записок до них і відомостей ресурсів, складених на стадії розробки проектної документації.
Для визначення кошторисної вартості будівництва проектованих підприємств, будинків чи споруд або їх черг складається інвесторська кошторисна документація таких видів:
- локальні кошториси, які є первинними кошторисними документами і складаються на окремі види робіт і витрат на будинки чи споруди, на загальноплощадкові роботи за обсягами, які визначилися при розробці робочої документації (робочих креслень) (додаток В, Г);
- об’єктні кошториси, які поєднують у своєму складі дані з локальних кошторисів на об’єкт у цілому (додаток Д);
- зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва підприємств, будинків, споруд (чи їх черг), які складаються на основі об’єктних кошторисів (додаток Е).
Основним завданням кошторисного нормування і ціноутворення в будівництві є:
- забезпечення через систему ціноутворення в будівництві визначення вартості будівництва на всіх стадіях інвестування;
- підвищення ефективності капітальних вкладень, забезпечення економії фінансових та інших ресурсів, впровадження досягнень науки, техніки, передового вітчизняного та зарубіжного досвіду в будівництві, застосування нових матеріалів, виробів та конструкцій, організаційних заходів тощо.
Система ціноутворення в будівництві базується на розрахункових нормативних показниках і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів.
Нормативними показниками є ресурсні елементні кошторисні норми.
До елементних кошторисних нормативів відносяться:
- ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи (РЕКН) (ДБН Д.2.2.-99);
- ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи (РЕКНр) (ДБН Д.2.4 – 2000);
- ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-реставраційні роботи (РЕКНрв) (ДБН Д.2.5 – 2001);
- ресурсні елементні кошторисні норми на пусконалагоджувальні роботи (РЕКН пн) (ДБНД.2.6 – 2000);
- ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів (РЕКНМ) (ДБН Д.2.7 – 2000).
Головна функція кошторисних норм – визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання відповідного виду робіт, як основи для наступного переходу до вартісних показників.
Решта витрат, що враховуються у вартості будівництва, визначаються не за нормами, а на основі розрахунку (наприклад, загальновиробничі витрати).
Таким чином, вартість будівництва визначається:
1) на стадії проектування – кошторисна вартість будівництва в складі інвесторської кошторисної документації;
2) на стадії визначення виконавця робіт – ціна тендерної пропозиції (проведення тендера);
3) на стадії проведення взаєморозрахунків – уточнюються окремі вартісні показники, визначені на попередніх стадіях, залежно від виду договірної ціни в порядку, обумовленому в контракті.
Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва підприємств, будівель, споруд або їхніх черг – це кошторисний документ, що визначає повну розрахункову кошторисну вартість будівництва всіх об’єктів, передбачених Проектом або Робочим проектом, включаючи базисну кошторисну вартість будівельних і монтажних робіт, затрати на придбання устаткування, меблів та і інвентарю, а також усі супутні витрати.
У зведених кошторисних розрахунках вартості виробничого і невиробничого будівництва витрати розподіляються за такими розділами:
Розділ 1. Підготовка території будівництва;
Розділ 2. Основні об’єкти будівництва;
Розділ 3. Об’єкти підсобного й обслуговуючого призначення;
Розділ 4. Об’єкти енергетичного господарства;
Розділ 5. Об’єкти транспортного господарства і зв’язку;
Розділ 6. Зовнішні мережі і споруди водопостачання, каналізації, теплопостачання і газопостачання;
Розділ 7. Впорядкування та озеленення територій;
Розділ 8. Тимчасові будинки і споруди;
Розділ 9. Інші роботи і витрати;
Розділ 10. Утримання служби замовника й авторський нагляд;
Розділ 11. Підготовка експлуатаційних кадрів;
Розділ 12. Проектні і дослідницькі роботи.
Крім того, після підсумку розділів 1-12 враховуються:
- кошторисний прибуток;
- кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних робіт;
- кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва;
- кошти на покриття додаткових витрат, пов’язаних з інфляційними процесами;
- податки, обов’язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва.
Кошторисний прибуток – це кошти, що враховують економічно обґрунтовану величину прибутку підрядної організації від виконання будівельно-монтажних робіт.
