Усю систему цін можна поділити на ціни внутрішнього й світового ринків. Різниця між такими цінами досить суттєва. Якщо в основі світових цін лежить інтернаціональна вартість, то ціни внутрішнього ринку спираються на величину національної вартості товарів. Остання залежить від трьох чинників: рівня про-дуктивності праці в країні, структури національного виробництва й рівня інфляції.
Внутрішні ціни можна класифікувати за рядом ознак: рівнем свободи, сферою обігу, стадіями товаропросування, територіальним поширенням, видами франко та ін.
Залежно від рівня свободи (лібералізації) розрізняють: фіксовані, регульовані й вільні ціни.
Фіксовані–це ціни,які встановлюються державою через систему органіввлади й управління (наприклад, управліннями цінової політики обласних державних адміністрації). Такі ціни встановлюються шляхом введення державних прейску-рантів, тобто офіційних збірників цін і тарифів на товари та послуги, що затверджу-ються відповідними державними органами. Фіксовані ціни встановлюються на окремі види продукції базових галузей (вугілля, електроенергія) і на деякі найважливіші товари та послуги, які мають важливе значення для життєзабезпечення населення (квартирна плата, сітьовий газ, тарифи на міський електротранспорт). Такі ціни, як правило, запроваджуються на невизначений термін і можуть бути скасовані лише спеціальним розпорядженням.
До регульованих належать ціни, межі змін яких прямо встановлює держава, або опосередкованими методами робить невигідним для продавця їхнє надмірне зростання. Такі ціни встановлюються на продукцію монопольних підприємств або у випадках, коли необхідно тимчасово стримати зростання цін на дефіцитні товари. Виходячи з політики у сфері цін, держава визначає перелік товарів та послуг, на які встановлюються регульовані ціни.
Вільні цінивизначаються підприємствами самостійно з урахуванням своїхвитрат і співвідношення попиту та пропозиції. Вони можуть збільшуватися чи зменшу-ватися будь-коли і в будь-яких межах, як того вимагає ринок. Різновидом вільних цін є договірні ціни, які формуються на підставі домовленості між покупцем і продавцем. Вони закріплюються в договорах на постачання продукції, як правило, великими партіями і є незмінними на термін дії угоди.
Залежно від сфери обігу чи галузевої форми продукції розрізняють:
• оптові ціни на продукцію промисловості;
• закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію;
• ціни на продукцію будівництва;
• тарифи на транспорті та у сфері послуг;
• роздрібні ціни.
За стадіями товаропросування продукції ціни можна поділити на два види:
ціну підприємства й ціну реалізації.
На підставі ціни підприємства виробники визначають вартісні результати своєї безпосередньої роботи. Основна функція такої ціни – це відшкодування витрат і отримання певного прибутку.
Різновидом оптової ціни підприємства є трансфертна ціна. Вона застосо-вується всередині підприємства при здійсненні операцій між його підрозділами.
Ціна реалізації–це ціна,за якою продукція надходить до покупців.Такаціна, крім витрат та прибутку, містить у собі товарні податки та надбавки. Ціна реалізації, за якою продукція надходить до виробничого споживача (крім населення), називається відпускною.
Залежно від територіального поширення ціни поділяються на загально-
державні, місцеві й зональні.
Загальнодержавні–це ціни,які встановлюються однаковими на всій територіїкраїни і можуть бути змінені тільки спеціальними постановами уряду.
До місцевих належать ціни, встановлення яких входить до компетенції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних і міських рад. Такі ціни встанов-люються з урахуванням витрат виробництва і реалізації у відповідному регіоні (області, місті) і є єдиними на його території.
Залежно від частки витрат на доставку продукції (навантажувально-роз-
вантажувальні роботи, транспортні, страхування), які включаються до ціни, вони поділяються за різними видами франко. Термін «франко» (від італ. franco) буквально означає «вільний», а стосовно комерційної діяльності трактується як «вільний від оплати». Тому той чи інший вид франко, наданий ціні, вказує, до якого пункту на шляху просування товару до споживача транспортні витрати несе постачальник. Ці витрати щодо просування товару до вказаного місця входять до складу ціни і будуть компенсовані постачальнику покупцем після оплати вартості придбаної продукції.
Франкування ціншироко використовується як у внутрішній,так і в між-народній торгівлі. У практиці вітчизняного ціноутворення найбільшого поширення франкування цін набуло на залізничному транспорті. У цій галузі діють такі види франко: «франко-склад постачальника», «франко-станція відправлення», «франко-вагон станція відправлення», «франко-вагон станція призначення», «франко-станція призначення» і «франко-склад споживача».
Відповідно до характеру використання ціни поділяються на довідкові, ціни фактичних угод, стартові, лімітні, заставні, сезонні та ін.
Довідкові–це інформаційні ціни,що є відправною точкою для встановлення,як правило, договірної ціни. Вони відкрито публікуються в різних друкованих виданнях, спеціальних бюлетенях, фірмових каталогах, прайс-листках.
На відміну від довідкових цін ціни фактичних угод є критерієм для встанов-лення контрактної ціни. Однак такі ціни регулярно не публікуються, а з’являються у пресі лише щодо окремих операцій.
Стартові–це вихідні ціни,які показують головним чином нижню їхнюмежу. Спираючись на таку ціну, продавець підвищує її до рівня, що відповідає конкретним умовам і термінам реалізації продукції. Такі ціни застосовують при продажу товарів на аукціонах або на конкурсній основі.
Лімітна цінапоказує верхню її межу,яка визначається на стадії розробленнянової продукції, переважно виробничо-технічного призначення. Вона є критерієм економічної доцільності розроблення нової техніки із заданими параметрами.
Заставна ціна–це ціна товару,який підлягає поверненню.Такі ціни встанов-люються на скляну тару, відеокасети в прокатних пунктах, у ломбардах.
До сезонних належать ціни, які змінюються протягом року. Сезонні коли-вання цін значною мірою зумовлюються змінами у витратах на виробництво та реалізацію товарів у різні періоди року. Найширше сезонні ціни застосовують на сільськогосподарську продукцію.
Наведений перелік не вичерпує всіх видів цін, які використовуються в еконо-мічних процесах. На практиці існують понад 300 різновидів цін, які різняться між собою за змістом і метою застосування.
2. Функції цін Функція ціниє зовнішнім проявом її внутрішнього змісту.До функцій
ціни може бути віднесено тільки те, що характерно для кожної конкретної ціни без винятку.
1. Облікова функція. Визначається самою суттю ціни, тобто будучи грошовим вираженням вартості, ціни показують, скільки коштує суспільству задоволення конкретної потреби в тій чи іншій продукції. Ціна вимірює, скільки витрачено праці, сировини, матеріалів, що комплектують вироби, на виготовлення товару, характе-ризує, з якою ефективністю використовується праця. Нарешті ціна показує не тільки величину сукупних витрат виробництва та обігу товарів, а й розмір прибутку.
Основний принцип обліку витрат полягає в тому,що принципи й методиобліку витрат, які застосовуються на підприємстві, повинні відповідати його органі-заційній та управлінській структурі, номенклатурі товарів, що випускаються, техно-логії виробництва й формам зв’язків з ринком.
2. Стимулююча функція.Її значення виявляється у впливі на виробництвота споживання різних товарів. Ціна стимулює виробника через рівень вкладеного
в неї прибутку. У результаті ціни сприяють чи перешкоджають зростанню випуску й споживання різних товарів. Стимулювання відбувається шляхом підвищення частки прибутку в ціні, надбавок і знижок з основної ціни. Стимулюючу функцію має така ринкова ціна, яка дозволяє виробнику вигідно продавати свій товар. Стосовно даної функції ефективнішими є ціни, що дають більш високий прибуток порівняно з цінами на інші товари. Стимулююча функція означає, що за допомогою системи цін реалізуються економічні інтереси всіх учасників відтворення й суспільства загалом. Особливо значуще це для ринкової економіки, коли на перше місце висува-ються економічні методи управління. Стимулювання здійснюється на всіх стадіях, напрямах розширеного відтворення. Через систему цін стимулюються збільшення обсягу виробництва, поліпшення якісних параметрів товарів, відновлення асорти-менту, поліпшення структури споживання, скорочення часу обігу, скорочення не-раціональних перевезень, ефективне використання транспортних засобів. Велику роль стимулююча функція відіграє у вирішенні соціальних проблем, коли створю-ються сприятливі умови для споживання товарів першої необхідності через міні-мальні ціни на них.
3. Розподільна функція.Вона пов’язана з можливістю відхилення ціни відвартості під впливом безлічі ринкових чинників. Ціни виступають інструментом розподілу й перерозподілу національного доходу між галузями економіки, її секто-рами, різними формами власності, регіонами, фондами нагромадження і споживання, різними соціальними групами населення. Ця функція ціни також передбачає облік у ціні акцизу на окремі групи товарів, податку на додану вартість (ПДВ) та інших форм централізованого чистого доходу, що надходить у бюджети різних рівнів на загальнодержавні нестатки. Завдяки даній функції ціни розв’язуються також соціальні завдання суспільства. Як засіб перерозподілу найчастіше використовують регульовані ціни.Але вони не єдиний інструмент розподілу й перерозподілу.Особ-ливу роль тут відіграють фінанси й кредитна система.
4. Вимірювальна функція.Ціна обслуговує обіг товарів і забезпечує реалі-
зацію економічних інтересів усіх відносно самостійних учасників товарного обігу:
виробника ® посередника ® споживача. У цій якості вона виступає як кількість грошей (товарів і послуг), що сплачується й отримується за одиницю товару чи послуги. Завдяки ціні можна виміряти, визначити кількість грошей, яку покупець має сплатити, а продавець – одержати за проданий товар. Знаючи ціни різних товарів, послуг і кількість товарів, що продаються і купуються, можна визначити величину грошового платежу за товари й послуги. Знаючи ціну робочої сили, праці, можна визначити розмір зарплати на підприємстві, в галузі. Порівнюючи ціни різних товарів, можна їх диференціювати на дорогі й дешеві. Якщо ціни враховують корисність, то за співвідношенням таких цін можна судити про співвідношення корисності різних товарів. Перелічені моменти свідчать про те, що ціна, виконує співвимірну функцію,за допомогою якої зіставляються цінності різних товарів.
5. Функція балансування попиту та пропозиції. Через ціни здійснюється зв’язок між виробництвом і споживанням, пропозицією і попитом. Надмірно високі чи низькі ціни свідчать про диспропорції у виробництві та обігу. З появою дис-пропорцій у господарстві рівновагу можна досягнути зміною обсягу виробництва чи зміною цін. Ціна повинна зацікавлювати виробника в підвищенні якості й розширенні асортименту необхідних ринку товарів, що користуються попитом. Попит виражає потребу в товарі з боку покупця за наявності в нього можливостейкупити товар. Це практично виражається у встановленні зворотної залежності між ринковою ціною і кількістю товарів, що купуються. За інших рівних умов кількість товарів, що купуються, залежить від рівня цін на них. Чим вище ціна, тим менше товарів буде куплено покупцем, і обсяг проданих товарів знизиться. Попит на товари збільшується зі зменшенням ціни. За підвищення попиту, коли має місце дефіцит товарів, ціни на них неминуче зростають. В умовах надлишку товарів їх продаж можливий лише у разі зниження цін.
Пропозиція характеризується прямою залежністю між ціною і кількістютоварів, представлених на ринку. У разі підвищення цін зростає обсяг товарів, що пропонуються до продажу, і навпаки. Функцію, що врівноважує попит та пропозицію, виконує ціна. Вона стимулює збільшення пропозиції у разі недостачі товарів і
знижує попит у разі надлишку товарів. У міру становлення ринкових структур і розвитку конкуренції, досягнення збалансованості між попитом та пропозицією підвищенням цін має обумовлюватися тільки поліпшенням якості й розширенням асортименту товарів. З розвитком ринкових відносин ця функція ціни посилюва-тиметься і згодом стане домінуючою у формуванні цін на товари.
6. Функція ціни як критерію раціонального розміщення виробництва.
Ця функція виявляється в тому, що за допомогою механізму цін для одержання більш високого прибутку здійснюється перехід капіталів з одного сектора економіки в інший і всередині окремих секторів туди, де норма прибутку більш висока. Подібний перехід капіталів здійснюється підприємствами, компаніями самостійно під впливом законів конкуренції і попиту. Тільки підприємство вирішує, в який вид діяльності, в яку галузь, сферу економіки йому вкладати свій капітал. Цьому передують глибокі маркетингові дослідження, вивчення всіх ринкових чинників, у тому числі й цін. Вкладення капіталів у виробничі види діяльності за досить тривалого циклу виробництва й в умовах інфляції призводить до знецінення коштів, вкладених у цю сферу.
Між різними функціями ціни існує взаємозв’язок,що може бути як взаємо-
доповнюючим, так і суперечливим. Стимулююча функція ціни сприяє реалізації функції збалансованості попиту та пропозиції, сприяє нарощуванню виробництва товарів, що користуються попитом. Ціна може відіграти й протилежну роль, сприяючи скороченню пропозиції товарів. Це також приводить до балансування попиту та пропозиції, коли останнє перевищує попит.
Розподільна функція діє разом із функцією ціни як засіб оптимізації роз-міщення виробництва, сприяючи переходу капіталів у ті сфери господарства, в яких існує підвищений попит на конкретні товари й характерна висока норма прибутку.
Облікова функція ціни вступає у протиріччя з усіма іншими функціями, тому що в ринкових умовах ціни часто істотно відхиляються від витрат вироб-ництва і реалізації. Тому взаємозв’язок між різними функціями ціни повинен бути предметом спеціальних маркетингових досліджень.
Контрольні питання:
1. Назвіть ознаки, за якими класифікуються ціни.
2. Дайте класифікація цін за рівнем свободи.
3. Дайте класифікацію цін залежно від території дії.
4. Охарактеризуйте франкування цін на внутрішньому ринку.
5. У чому полягає сутність трансфертної ціни?
6. Опишіть основні функції цін.
Тема3. Склад ціни і формування її елементів
Питання лекції:
1. Склад і структура ціни.
2. Витрати і їх роль у формуванні ціни.
3. Визначення прибутку в ціні.
4. Формування в ціні товарних податків.
5. Посередницькі надбавки (знижки) в ціні.
Опорні поняття:витрати змінні,витрати постійні,маржинальний дохід,надбавка торговельна, націнка посередницько-збутова, структура ціни.
Мета теми –показати студентам методичні підходи до визначення по-елементного складу ціни.
