Конфлікт – це відсутність згоди між двома чи більшою кількістю сторін (особи чи групи осіб). Виділяють такі основні типи конфліктів: всередині особи, між особами, між особою і групою, між групами. Причини конфліктів в організації бувають різні, наведемо лише найбільш розповсюджені: 1) незадоволення розподілом ресурсів; 2) взаємозалежність різних рівнів ієрархії; 3) наявність у формальних чи неформальних груп своїх окремих цілей, які не співпадають з цілями організації; 4) різниця уявлень і цінностей; 5) різниця способів поведінки й життєвого досвіду; 6) незадовільні комунікації.
Конфлікти можуть мати як позитивні, так і негативні функціональні наслідки. Наприклад, конфлікт може зменшити можливості групового мислення, звести нанівець синдром сліпого підпорядкування, або сприяти тому, що в майбутньому, після вирішення конфліктної ситуації, його сторони будуть більш схильні до співробітництва. Негативними наслідками, з іншого боку, можуть бути плинність кадрів, посилення протистояння неформальних груп, зниження ефективності діяльності організації.
Управління конфліктною ситуацією здійснюється за допомогою різних методів, а саме:
Ø роз'яснення вимог, що ставляться до працівника, результатів, які від нього очікуються;
Ø координаційний метод (посилення ієрархії повноважень);
Ø інтеграційний метод (створення посередницьких підрозділів, загальні засідання, збори);
Ø впровадження комплексної мети (спрямування зусиль учасників конфлікту на досягнення єдиної мети);
Ø вдосконалення системи оплати праці та винагород.
