Фінансовий менеджмент – діяльність, спрямована а управління фінансово-господарським функціонуванням фізкультурно-спортивної організації. Головна мета фінансового менеджменту полягає у забезпеченні найбільш ефективного руху фінансових ресурсів між фізкультурно-спортивною організацією та джерелами її фінансування – зовнішніми і внутрішніми. Виходячи з цього, виділяють два основних блоки фінансового менеджменту:
Ø "зовнішні фінанси" (залучення зовнішніх джерел фінансування, управління оборотними активами організації й т. п.);
Ø "внутрішні фінанси" (розробка кошторисів, сплата податків, бухгалтерський облік, аудит, оцінка фінансового стану організації при прийнятті управлінських рішень, емісія цінних паперів, інвестиції).
Організації галузі фізичної культури і спорту діють на ринку послуг цієї галузі, а також на інших ринках. На будь-якому ринку виробники виступають в якості продавців і представляють пропозицію, споживачі виступають в якості покупців і представляють попит. Пропозиція – це кількість послуг (товарів), які виробники готові продати за певну ціну за певний період часу. Попит – це представлена на ринку потреба у послугах (товарах), обмежена реальними цінами й платоспроможністю споживачів. Сукупний попит на ринку послуг у галузі фізичної культури і спорту визначається неціновими чинниками (чисельність населення, рівень його доходів, наявність часу на споживання послуг); приватний попит (попит окремих споживачів чи їхніх груп на окрему послугу чи пакет послуг) залежить від потреб і наявністю засобів для їхнього задоволення.
Оскільки люди сильно відрізняються і потребами, і рівнями доходу, ринок послуг у галузі фізичної культури і спорту являє собою складну сукупність ринкових сегментів, що об'єднують споживачів за різними критеріями (схожі потреби, близькі за рівнем доходи, вік, стать, сімейний стан, схильність до певних форм занять фізичною культурою і спортом тощо).
Якщо на ринку пропозиція переважає над попитом, покупці отримують переваги за рахунок можливості ширшого вибору послуг і в зв'язку з цим впливу на ціноутворення та інші умови надання послуг. Якщо попит перевищує пропозицію (за такої умови виникає дефіцит), у вигідніших умовах опиняються продавці. Якщо на галузевому ринку виробники задоволені своїми доходами, а споживачі – доступністю, спектром і якістю послуг, що їм надаються, можна говорити про баланс пропозиції та попиту на ринку.
Менеджер повинен враховувати, що останніми роками структура фінансування громадських організацій у галузі фізичної культури і спорту зазнала якісних змін. Все частішими стають випадки використання фінансових джерел, які не мають безпосереднього відношення до спортивної діяльності. Це, наприклад, отримання доходів від речових та автомобільних ринків, розташованих на території спортивних споруд, від діяльності виробничих підприємств, від здачі в оренду спортивних баз, від організації виставок, від доходів з нерухомості (автостоянки, гаражі і т. п.), від продажу продукції спонсорів тощо.
Для сучасної фізкультурно-спортивної організації надзвичайно важливим є співробітництво зі спонсорами. Сучасне спонсорство повинне базуватися на принципах цілеспрямованості, взаємної вигоди, довгостроковості, іноваційності. Надалі розглянемо можливих суб'єктів, об'єктів, посередників спонсорства в галузі фізичної культури і спорту, а також його механізм.
Ø Суб'єкти спонсорства: а) фірми, що виробляють продукцію спортивного призначення, передусім спортивні товари (наприклад, Adidas, Reebok); б) фірми, що виробляють близьку до спорту продукцію (продукти, засоби гігієни тощо) (наприклад, Coca-Cola, Gillette); в) авіакомпанії, банки, страхові компанії й т. п. (наприклад, Canon); г) фірми, що виробляють далеку від спорту продукцію (наприклад, Siemens); ґ) фірми, що виробляють несумісну зі спортом продукцію (наприклад, L&M).
Ø Об'єкти спонсорства: а) організаційні одиниці галузі – НОКУ, федерації з різних видів спорту, фізкультурно-спортивні організації та клуби, спортсмени; б) спортивні змагання; в) різні види спорту й різні рівні розвитку спорту (професійний, резервний, масовий). Менеджер повинен враховувати, що деяким видам спорту (футбол, теніс, баскетбол, бокс, автомобільний спорт, легка атлетика) спонсори надають перевагу. З іншого боку, різні суб'єкти спонсорства по-різному підходять до вибору виду спорту як об'єкта спонсорства.
Ø Посередники спонсорства – професійні посередницькі агенції, науково-дослідні установи, засоби масової інформації, підприємства роздрібної спеціалізованої торгівлі. Обґрунтування необхідності посередництва наступні: а) спорт має бути не просто пасивним об'єктом спонсорства, він має активно "пропонувати" себе, не торгуючи при цьому своїми ідеалами й незалежністю; б) у сторін можливих спонсорських відносин часто відсутні ноу-хау, досвід ефективної реалізації взаємних послуг, можливості отримати максимальний ефект від спільної діяльності; посередник може допомогти в цьому.
Ø Механізм спонсорства передбачає планування, організацію, контроль спонсорських заходів.
· Планування спонсорства передбачає визначення: а) загальних (наприклад, підвищення іміджу фірми чи продукту або створення порівняльних конкурентних переваг) і специфічних (наприклад, збільшення збуту продукції на різних сегментах ринку) цілей спонсора; б) спонсорської стратегії (наприклад, товарний знак в якості змісту спонсорської посилки); в) спектру "зустрічних" послуг об'єкта спонсорства (наприклад, розміщення товарного знаку на спортивній формі); г) обсягу й конкретних форм (фінансові засоби, товари, послуги) спонсорської підтримки. Невід'ємною складовою спонсорства є також розробка кошторису спонсорства.
· Організація спонсорства включає: призначення координатора з планування, вивчення позиції спонсорської посилки на спортивній споруді, обладнанні, формі (з урахуванням специфіки виду спорту тощо), реєстрацію пропозицій щодо спонсорства, їхній аналіз.
· Контроль спонсорства поділяють на: а) контроль процесу, або спонсорський аудит, призначений для поточної перевірки реалізації загальної стратегії та конкретних заходів з метою виявлення і внесення коректив у помилкові рішення й дії; б) контроль результату, покликаний з'ясувати, якою мірою реалізовані цілі спонсорства, якою мірою окремі заходи сприяли досягненню цих цілей.
