Як уже зазначалося вище, поняття "організація" розглядається як внутрішня впорядкованість, узгодженість взаємодій окремих частин цілого, зумовлених відповідною структурою. У сучасних українських умовах ведеться пошук можливих шляхів створення адекватної організаційної системи в різних соціальних галузях, в тому числі і в галузі фізичної культури і спорту. Для вирішення проблеми утворення структури єдиної системи необхідне розуміння прогресуючої диференціації, зростаючої різнорідності організаційних частин, що складають єдність і взаємозв'язок в їхніх функціях. Диференціація та інтеграція функцій, а також їхня конкретизація мають об'єктивний характер.
Організаціями є, наприклад, комітети та регіональні управління з фізичної культури і спорту, Олімпійський комітет, федерації, фізкультурно-оздоровчі та спортивні клуби, товариства, спеціальні навчальні заклади, інші фізкультурно-спортивні організації. Вони є суб'єктами та об'єктами соціального управління. Як структурні одиниці загальної організованої системи, вони характеризуються основоположними ознаками, головними з яких є мета й мотиви. Конкретизація мети й мотивів – це те, що надає смисл існуванню кожної організації, спрямовує діяльність її членів, згуртовує та об'єднує їх, слугує орієнтиром у визначенні та розв'язанні конкретних задач. Єдність у діяльності членів організації досягається наявністю внутрішньої координації, яка ґрунтується на основі принципу саморегулювання. Сутність саморегулювання полягає в тому, що на основі наявної інформації керівництво самостійно приймає рішення, розробляє розпорядження, положення, веде планову документацію, яка стосується внутрішньої діяльності організації. Кожна фізкультурно-спортивна організація з одного боку відносно автономна, з певними межами, правами та обов'язками співробітників, а з другого – взаємопов'язана з іншими організаціями єдиними цільовими установками, спрямованими на досягнення більшої ефективності функціонування організації як частини єдиної організованої системи.
Систему в найбільш загальному вигляді можна охарактеризувати як щось ціле, що складається із взаємопов'язаних і взаємозалежних частин, взаємний вплив яких породжує нові інтегративні якості, не властиві окремим складовим.
З точки зору змісту будь-яка система має дві основні характеристики:
Ø цілісність – система являє собою сукупність конкретних частин, з притаманними лише цим частинам якостями й характером взаємозв'язків;
Ø подільність – система складається з підсистем, які також наділені системними властивостями, тобто можуть бути представлені у вигляді систем більш низького рівня; сама система в якості підсистеми входить до системи більш високого рівня, або так званої надсистеми.
Народне господарство, його галузі, окремі організації – соціально-економічні системи різного масштабу, які динамічно розвиваються. Організація являє собою об'єднання складових у систему, яке призводить до появи нової якості, необхідної для досягнення поставленої мети. Узгоджена взаємодія окремих частин системи періодично в процесі розвитку порушується; це відбувається тоді, коли формуються нові цілі, а система залишається незмінною. Таку систему являють собою всі організації, в т. ч. фізкультурно-спортивні.
Фізкультурно-спортивна організація – це сукупність людей, об'єднаних задля досягнення певної мети, розв'язання певних завдань на основі принципів розподілу праці, розмежування обов'язків, ієрархічної структури. Такі організації створюються для задоволення найрізноманітніших потреб людей у галузі фізичної культури і спорту, тому вони істотно різняться за призначенням, розмірами, будовою, іншими характеристиками.
Організації в галузі фізичної культури і спорту є водночас відкритими і закритими системами. На них справляють вплив соціальні, економічні та загальнокультурні умови. Будь-яка організація має обмежені функції та відповідне навколишнє середовище. Організація як відкрита система складається з окремих підсистем, які тісно взаємопов'язані між собою і водночас відносно відокремлені, оскільки можуть розглядатися як самостійні системи. Наприклад, спортивний клуб – це відкрита система, яка включає підсистеми, пов'язані з діяльністю менеджерів, тренерів, команд, спортсменів, обслуговуючого персоналу. Окрему команду може бути представлено у вигляді відкритої підсистеми, але на іншому відповідному рівні.
Кожна відкрита система розглядається як загальне й часткове представлення, що визначається її межами. Наприклад, спортивна споруда являє собою систему, межі якої визначаються її місцем розташування, допоміжними приміщеннями, наявністю місць для занять, комунікативними сферами, складом співробітників та їхніми відповідними функціями. Але все, що виходить за межі системи, є її навколишнім середовищем, з яким відкрита система вступає у взаємовідносини. До такого середовища належать споживання, витрати, виробництво.
До закритих систем належать спортивні організації та споруди, галузі відпочинку, дошкільні та навчальні заклади, санаторно-курортні заклади тощо.
Легальне функціонування фізкультурно-спортивної організації починається після її реєстрації в якості юридичної особи. Юридичною особою визнається організація, яка має у власності чи оперативному управлінні відокремлене майно та відповідає ним за своїми зобов'язаннями, може від свого імені набувати та здійснювати майнові та особисті права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Юридична особа повинна мати самостійний баланс і кошторис.
Фізкультурно-спортивні організації класифікуються відповідно до їхніх функцій та певних критеріїв оцінки. За видами і формами власності в Україні наразі існують:
Ø державні фізкультурно-спортивні організації (перебувають у державній, в т. ч. муніципальній власності);
Ø громадські фізкультурно-спортивні організації (перебувають у власності
Ø приватні фізкультурно-спортивні організації (перебувають у приватній власності підприємств, окремих осіб тощо).
За відношенням до отримання прибутків фізкультурно-спортивні організації бувають:
Ø комерційні, які ставлять за основну мету отримання прибутку та його розподіл між учасниками діяльності;
Ø некомерційні, які не ставлять це за мету, проте можуть здійснювати підприємницьку діяльність для досягнення поставленої ними мети, якщо така діяльність відповідає цій меті.
Функціонування фізкультурно-спортивних організацій залежить від цільових установок, потреб суспільства, фінансування, кадрового забезпечення тощо.
Система фізкультурно-спортивних організацій формується на підставі Закону України про фізичну культуру і спорт, різних підзаконних актів, положень і статутів. Концептуально передбачається наявність різних спортивних організацій, діяльність яких повинна сприяти розвиткові фізичної культури і спорту в інтересах молоді, зміцненню здоров'я, росту спортивної майстерності, фізичної підготовленості, фізичної рекреації, фізичної реабілітації населення. При цьому фізична культура розглядається як:
Ø невід'ємна частина загальної соціальної культури;
Ø складова освіти;
Ø один із ефективних чинників формування особистості, профілактики захворювань, відновлення втрачених функцій;
Ø найбільш раціональний засіб у спортивної, професійно-прикладної, військової підготовки.
Реалізація різних цільових установок досягається шляхом використання різних форм, засобів і методів, що складають механізм управління.
